«Втрачені казки»: харківські діти створили барокові полотна у бомбосховищі

Барокова пишність, вигадані істоти та дитяча уява, що не здається навіть під час війни, — у Музеї нового мистецтва в естонському Пярну до 4 жовтня експонують проєкт «Втрачені казки». Це 14 величезних полотен розміром 2,5 на 1,8 метра, над якими працювали близько 40 дітей та підлітків із Харкова.

Мистецька студія Aza Nizi Maza не зупинила роботу після початку повномасштабного вторгнення. Усі картини створені в укритті, яке слугувало прихистком харків'янам ще з часів Другої світової війни. Ідея проєкту виникла з освітньої потреби: діти, які живуть у прифронтовому місті, не мають змоги відвідувати світові музеї, тож вирішили створити власний уявний музей барокової колекції.

«Діти, які живуть у Харкові, практично не мають можливості відвідувати світові музеї і бачити найкращі колекції саме зараз. Одна із важливих цілей Миколи — не просто створення художніх проєктів, а й освіта дітей з точки зору світового мистецтва. Вони вивчають світове мистецтво за допомогою того, що створюють», — розповідає кураторка виставки Ірина Грицька.

Юні художники вивчали книги, каталоги барокових майстрів, старовинні мапи, альманахи, зображення тварин, рослин і квітів, аби відтворити дух епохи. Так з'явилася дитяча алюзія на барокове мистецтво — «вигадані казки, які ніколи ніхто не писав, а вони їх написали самі».

Виставка відкрилася 13 серпня. На відкритті зібралися українці та естонці, представники міської влади Пярну, а також посол України в Естонії, для якого це був перший візит до міста. Гості були вражені складністю робіт і глибиною сенсів, закладених у полотна. Для українських дітей, які нині живуть в Естонії, провели мистецький майстер-клас.

Проєкт «Втрачені казки» вже презентували торік на «Книжковому арсеналі» у Києві та у Празі. Показ в Естонії став можливим завдяки Українському центру в Пярну, який очолює харків'янка Тетяна Подольська. Ірина Грицька, яка як незалежна кураторка реалізувала вже понад 22 міжнародні проєкти, наголошує на важливості підтримувати зв'язок між українцями за кордоном і в Україні.

«Дуже важливо підтримувати зв'язок між українцями, які живуть зараз в інших країнах, і українцями, які в Україні; створювати щось разом, тому що всі насправді переживають за Україну, всі хочуть внести частинку свою для того, щоб війна закінчилася і всі повернулися», — додає кураторка.

Aza Nizi Maza відома не лише цим проєктом. Студія розписувала «Дім Рабина» в музеї Бабиного Яру, презентувала роботи в Музеї Ханенків, а нині працює над декораціями для вистави Харківського театру ляльок. Її роботи бачили у Литві, Франції, Німеччині. Після Естонії «Втрачені казки» планують показати у Литві та Чехії.

Перший великий проєкт студії під час повномасштабної війни з'явився у лютому-березні 2022 року, коли Микола Коломієць почав малювати з дітьми, які ховалися від обстрілів у метро. Це були випадкові діти, а не його учні, але спільна творчість допомогла їм відволіктися від жахливої реальності. Ті картини досі висять на станції «Історичний музей» у Харкові.

У студії не прагнуть показувати війну. Її мета — дати дітям можливість прожити дитинство, мріяти та творити. Лейтмотив війни звучить на виставці, але головне — показати, наскільки ці діти сильні, талановиті та заслуговують на мирне життя.