Кванджуська бієнале прибрала «Тайвань» з афіші: митці говорять про цензуру

На офіційному плакаті програми «Проєкт павільйонів» Кванджуської бієнале, оприлюдненому в серпні, усі національні павільйони та інституції зазначені під власними назвами. Винятком став Тайвань: замість «Павільйону Тайваню» на афіші з’явилася лише абревіатура Національного музею образотворчих мистецтв Тайваню — NTMoFA.

Заявку від музею подали й попередньо схвалили саме як «Павільйон Тайваню», однак Фонд Кванджуської бієнале ухвалив рішення про зміну назви без згоди команди. Тайванська сторона наголошує, що її неодноразові заперечення та спроби переговорів були проігноровані.

Кураторська група та митці-учасники виступили зі спільною заявою, у якій нагадали, що Кванджуська бієнале історично спирається на цінності демократії, прав людини та дух Кванджу. Вони вимагають публічно пояснити, чому право художників на самоназву зазнає політичних обмежень.

«Вилучення Тайванського павільйону у Кванджу не є винятком. Це виходить за межі простого видалення імені — це загроза свободі самовираження та світовій мистецькій спільноті», — ідеться у зверненні.

Автори заяви зазначають, що дедалі частіше митці стикаються зі зміною чи вилученням робіт через національність, погляди чи походження, а великі держави вдаються до дипломатичного й економічного тиску на культуру. Під зверненням підписалися куратор і художники Чан Вень-Сюань, Чень Сян-Вень, Чень Ван-Інь, Чен Сянь-Юй, Сю Че-Юй, Лі І-Фань, Лінь Ю-Лян, Поюань Цзюань, Су Хуей-Юй та Тін-Тін Чен.

Кванджуська бієнале — одна з найвідоміших міжнародних виставок сучасного мистецтва в Азії, що проводиться раз на два роки в південнокорейському місті Кванджу. Її заснували у вересні 1995 року до 15-ї річниці Руху за демократизацію Кванджу — масових протестів 18 травня 1980 року, жорстоко придушених військовим режимом. Головною ідеєю проєкту стало переосмислення трагічних подій через мистецтво, культуру миру та права людини.

Бієнале стала першою масштабною подією такого формату в Азії, що запропонувала альтернативу західноцентричному погляду на мистецтво, залучаючи авторів з Азії, Африки та Латинської Америки. Експозиції традиційно розміщують у знакових історичних місцях міста — від колишнього військового шпиталю та площі Демократії 18 травня до історичного селища Яннім-дон, перетворюючи Кванджу на відкритий мистецький простір. З 2004 року фонд також проводить окрему Бієнале дизайну Кванджу.

Ситуація з перейменуванням тайванського павільйону ставить питання про межі політичного впливу на мистецькі інституції, які декларують демократичні цінності, — і про те, чи здатна бієнале, народжена з духу опору, захистити свободу самовираження, коли тиск походить не зсередини, а ззовні.