«Концентроване життя»: тілесний театр із артпрактикою завітав до Херсона на «Мельпомену Таврії»

До Херсона приїхала команда, для якої головним завданням стало не показати виставу, а дати людині хвилину тиші в собі. Незалежний тілесно-орієнтований театр «ТОТЕАТР» провів артпрактику в програмі 28-го Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії». Учасники танцювали, малювали, слухали музику й медитували.

Це єдина театральна команда на фестивалі, яка приїхала не з Херсона. Терапевтка і співзасновниця театру Олена Вахрамєєва розповідає, що перед поїздкою колектив довго думав, що саме привезти місту. Зрештою вирішили зосередитися на розвантаженні.

«Просто з перших трьох хвилин дихання процес уже запустився. Я вже бачила по тілу, що відбувається з плечима, з руками, як вирівнюється тіло, як запускаються відновлюючі процеси. Люди були максимально включені», — каже Олена.

Присутнім запропонували прості вправи, які можна щодня повторювати вдома, щоб перезавантажитися.

Для учасниці артпрактики Тетяни Мельничук важливо було викроїти час для себе, попри безпекову ситуацію в місті.

«Ситуація не дуже безпечна, але ми все одно намагаємося бути тут і навіть для себе, щоб трохи розвантажитися від обставин, які зараз у Херсоні», — розповідає вона.

Тетяна Рехман каже, що відкрила в собі творчу сторону.

«Такі заходи допомагають розкривати творчість, бути собою, відчувати себе, бути спокійними, радісними, надихатися і відчувати себе живими тут і зараз — особливо враховуючи наш сьогоднішній стан у місті», — ділиться вона.

Акторка «ТОТЕАТРу» Юлія Шевченко зізнається: побоювання були, але відмовитися від фестивалю й не зустрітися з херсонськими глядачами колектив не міг.

«Я якось не думала про те, чи страшно. Я думала про те, що це велика радість, приїжджати сюди. Тут дуже відчувається життя і щирість від людей, від херсонців. Коли спілкуємося або граємо виставу — таке враження, ніби немає ніякої фальші, ніби така концентрована, насичена правда стається в моменті. Для мене і для всього колективу «ТОТЕАТРу» — це велика честь бути запрошеними», — каже Юлія.

Театр тут стає не втечею від реальності, а способом її витримати — через дихання, рух і просту увагу до власного тіла. І, можливо, саме тому «Мельпомена Таврії» цього року звучить не як свято, а як спосіб нагадати: життя триває навіть тоді, коли його найважче відчути.