Львівський театр Лесі Українки відкриває сезон шоукейсом для європейських колег

Уявіть будівлю, у якій чотири дні поспіль не вщухає рух: сцена змінюється сценою, у фоє гомонять люди з різних міст і країн, а між виставами хтось уперше бачить те, що раніше лише додавав до закладок в інтернеті. Саме такою обіцяє бути атмосфера у Театрі Лесі Українки від 17 вересня, коли тут стартує міжнародний шоукейс.

Подія триватиме чотири дні й збере разом українських та європейських театральних діячів. Ідеться не лише про показ, а й про спробу вибудувати нові партнерства — у час, коли це особливо непросто. Програму презентували під час пресконференції; там же оголосили про старт дворічного циклу, присвяченого розбудові культурного нетворкінгу.

Керівниця проєкту «Шоукейс: Вимір Театру Лесі» Вікторія Швидко пояснює задум просто: для львів'ян це нагода нарешті побачити вистави, до яких «руки не доходили», а для колег з України та з-за кордону — можливість опинитися в одному місці в один час.

«На жаль, у нас немає традиції їздити на прем'єри один до одного у різні міста. Ми дізнаємось інформацію переважно з онлайну і ставимо собі галочку, що знаємо, як ця вистава виглядає чи що театр робить. Цим проєктом ми сподіваємося, що зробимо можливим те, що в один час можна приїхати всім нашим колегам, друзям, знайомим і незнайомим з України і не з України для того, щоб спільно на ґрунті конкретно наших вистав подивитись, яким є український театр конкретно в цьому театрі і поговорити про нього», — каже вона.

Шоукейс відкриває новий театральний сезон 2026/2027, що має концептуальну назву «Географія близькості». Директорка-художня керівниця театру Ольга Пужаковська розповідає, що задум виношували давно: ще обіймаючи посаду, вона хотіла перенести сюди власний досвід менеджменту міжнародних фестивалів і перетворити велику будівлю на міжнародний майданчик. Повномасштабне вторгнення росії 2022 року змусило змінити плани — ставку зробили на закордонні гастролі, та згодом інтерес до них почав слабнути.

«Зараз до нас інтерес втратився, до українського театру, і ми вирішили, що варто привести продюсерів, режисерів, різних театральних дієвців і дієвиць до Львова подивитися, які ми класні і запросити до себе. Ці чотири дні точно буде зовсім інша атмосфера в театрі Лесі Українки, тому що ми всі в такому вже святковому настрої і вайбі. Дуже хочеться, щоб львів'яни, львів'янки, гості міста теж до нас завітали на шоукейс», — говорить Ольга Пужаковська.

Мистецька частина охоплює вісім вистав театру за останні роки. Серед них античні інтерпретації «Філоктет. Античний рейв» і «Птахи», постдокументальний мюзикл «146 зірок, видимих неозброєним оком», апокаліптична мольфа «Галдамаш», документальний проєкт «Плейлист подорожнього», драма «Божественна комедія», ерополітична вистава «Жага» та підсумковий байопік «Леся.Їсторія».

Окрема лінія шоукейсу — дві публічні панельні дискусії у Театрі Лесі. Шеф-драматургиня театру й режисерка «Плейлиста подорожнього» Анастасія Косодій розповідає, що перша розмова, «Театр і війна. Пошук нових інструментів для роботи з екстремальними досвідами», стосуватиметься того, як працюють і виживають театри у прифронтових містах — зокрема Запоріжжі та Харкові — і в Києві в умовах обстрілів та тривог. Друга панель, «Театр після війни. Робота з ветеранами», покаже, як театр взаємодіє з ветеранами і як самі ветерани працюють у культурних установах.

«Нам було дуже важливо, щоби на дискусіях були присутні, перш за все українські спікери. У нас є запрошені театральні професіонали з-за кордону, але от нам важливо було, щоби наш український досвід вони слухали, сприймали, несли далі», — додає Анастасія Косодій.

За всією логістикою — вісім назв, дві дискусії, гості з різних країн — стоїть проста річ: театр намагається знову навчитися бути місцем зустрічі. Не екраном, не посиланням у стрічці, а спільною залою, де в один вечір дивляться одне й те саме і потім говорять про це вголос.