У Франківську «Зачаровану Десну» гратимуть у темряві — глядачі в масках ходитимуть театром

Мандрівка театром навпомацки, коли замість зали — коридори й кімнати, замість крісла — крок у незнайомому просторі, а замість звичного погляду на сцену — маска на очах. Так Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок імені Марійки Підгірянки запрошує пережити «Зачаровану Десну» — виставу за однойменною кіноповістю Олександра Довженка.

Прем'єра запланована на 20 вересня. Покази відбудуться також 23, 25 і 27 вересня. Постановку створили в межах мистецько-освітнього проєкту «Шосте чуття. Довженко» за підтримки Українського культурного фонду.

Сенсорні вистави команда робить із 2021 року. Режисерка й авторка проєкту Катерина Лук'яненко каже, що нова робота розрахована і на зрячих, і на незрячих та слабозорих глядачів. «Для мене найважливіше, щоб глядачі під час вистави знову відчули своє дитинство і згадали, яким воно було в кожного з нас», — зазначає вона.

Перед початком глядачам видають маски, а далі вони разом із акторами переміщуються різними локаціями театру. Світ відкривається через звуки, запахи, смаки, дотики й температурні відчуття. Над постановкою команда працювала близько чотирьох місяців.

Сюжет повертає до дитинства маленького Сашка Довженка та його спогадів про життя на берегах Десни: дитячі враження, голоси природи, риболовля з дідом, робота в полі.

Окрему вагу тут має звук. У виставі задіяні різні музичні інструменти, один із них виготовлений із борщівника й імітує звучання води. Лунатимуть і автентичні записи, зроблені на різних локаціях.

Над вокальною частиною з акторами працювала викладачка фольклорного вокалу з Чернігова Віра Ібрямова-Сиворакша. Вона допомагала відтворити особливості традиційного співу Чернігівщини та вплести їх у постановку. «Тут буде лунати чотири пісні. Ми слухали записи сільських співачок, аналізували їх і визначали, що є характерним саме для чернігівського співу. Насправді актори, мені здається дуже швидко ввелися в цей процес співу. Оскільки одна з особливостей чернігівського співу в тому, що він такий об'ємний, соковитий і дзвінкий, тому треба багато енергетичної і активної залученості в цей спів. Але ці актори, мені здається, ніби були для цього створені», — розповідає вона.

Заступниця директора театру Тетяна Стефінів наголошує, що такі вистави передусім потрібні незрячим і слабозорим глядачам, адже подібних проєктів досі небагато. Попередня сенсорна робота «Хто росте в саду» мала серед цієї аудиторії добрий відгук. «Людей цієї категорії стає більше, тому такі проєкти важливі не тільки для театру, а передусім для жителів нашого міста», — каже вона.

Вистава розрахована на глядачів від 12 років і триває близько 70 хвилин. Задіяна вся творча трупа театру. Театр планує й надалі створювати сенсорні постановки, адже вони мають не лише інклюзивну, а й терапевтичну складову: уже є досвід показу такої вистави для військових, які проходять реабілітацію.

Акторка Марина Панас виконує роль Сашка в дитинстві. Її герой бачить світ по-дитячому — наївно й з любов'ю до всього довкола. «Тут важливо не просто стояти і говорити текст. Глядач сприймає кожен крок, кожен рух, навіть те, як ти створюєш повітря чи запах», — пояснює вона. Тож кожну дію доводиться продумувати: підійти до глядача чи лишитися на місці, як рух зіграє разом із текстом.

Попри інклюзивну природу постановки, відвідати її можуть усі охочі. Вистава приурочена до 70-річчя першої публікації «Зачарованої Десни». Перші покази будуть благодійними — на них запрошують людей пільгових категорій. Квитки доступні на 27 вересня, а також 4, 15 і 22 жовтня. Надалі постановка залишиться в постійному репертуарі.

Театр, який пропонує глянути на світ із заплющеними очима, нагадує про просту річ: дитинство не має форми й не потребує зображення — воно тримається на запахах, звуках і дотиках. Саме тому «Зачарована Десна» звучить не як розповідь про минуле, а як спосіб відчути його знову.