Кримські пам'ятки на продаж: як окупаційна влада торгує спадщиною України

Палац, збудований для генерал-губернатора, і театр, названий на честь поета, — це не просто будівлі. Це два кам'яні свідчення того, що Крим має власну культурну біографію, яку неможливо переписати жодним реєстром. І саме тому те, що відбувається з ними тепер, виходить далеко за межі майнових відносин.

За даними Представництва Президента України в АР Крим та м. Севастополі, на російській платформі «Наследіє.дом.рф» уже розміщено об'єкти культурної спадщини півострова, які пропонують для оренди, передачі у користування, «відновлення» та подальшого комерційного використання. Серед них — Головний корпус комплексу споруд Воронцовського палацу в Алупці та будівля театру імені О. С. Пушкіна в Євпаторії. Обидва об'єкти мають статус пам'яток культурної спадщини національного значення за законодавством України.

Ідеться не про поодинокий випадок. Загалом за фільтром «Республика Крым» на платформі можна нарахувати 23 об'єкти, запропоновані для інвестування. Ще 21 об'єкт відображається за статусом «місцевого значення». Правовий статус цих будівель, зазначають у представництві, потребує окремого розмежування, адже не все, що російська сторона подає як спадщину, має охоронюваний статус за українським законодавством.

Десять об'єктів внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України або перебувають під охороною як пам'ятки культурної спадщини. Ще п'ять у цьому реєстрі відсутні, однак згадуються у «Списку пам'яток місцевого і національного значення та щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, розташованих на території Автономної Республіки Крим» станом на 1 січня 2013 року. П'ять об'єктів готують до торгів: за даними окупантів, усі вони перебувають у незадовільному стані, не використовуються та не мають інженерних комунікацій.

«Розміщення кримських об'єктів культурної спадщини на платформі, їх інвестиційне просування, підготовка до торгів або передача інвесторам можуть розглядатися не лише як елемент господарської політики держави-окупанта, а й як інструмент фактичного розпорядження майном та культурною спадщиною на тимчасово окупованій території», — наголошують у представництві.

Там також зауважують: така модель подає кримські пам'ятки як частину внутрішнього інвестиційного ресурсу РФ. Це створює ризики зміни режиму використання об'єктів, втручання в їхній автентичний вигляд, проведення робіт без погодження з українськими органами охорони культурної спадщини, а також закріплення фактичного контролю окупаційної адміністрації над пам'ятками, які належать до культурної спадщини України.

Географія пропозицій промовиста: Ялта, Євпаторія, Кореїз. Курортні, комерційно привабливі місця. Для готельного сценарію інвесторам обіцяють кредит під 6% — за умови площі готелю не менше 500 м², номерного фонду від 10 номерів і класифікації не нижче трьох зірок протягом року після введення в експлуатацію. В окупованих Ялті та Євпаторії доступні п'ять об'єктів регіонального значення.

«Важливо, що об'єкти розташовані переважно в комерційно привабливих або курортних населених пунктах Криму: Ялті, Євпаторії та Кореїзі. Це свідчить, що інвестиційний інтерес може бути пов'язаний не лише з декларованою метою «збереження» культурної спадщини, а й із можливістю подальшого використання таких будівель у туристичній, готельній, санаторній або іншій комерційній сфері», — зазначають експерти.

За незадовільним станом будівель стоїть зручна формула: те, що руйнується, легко назвати об'єктом «відновлення». А відновлення — це вже привід розпоряджатися. І коли пам'ятку, внесену до українського реєстру, виставляють як інвестиційний лот, ідеться не про збереження каменю, а про спробу закріпити право на пам'ять. Культурна спадщина не буває «нічиєю» лише тому, що її тимчасово контролює чужа адміністрація. Палац в Алупці й театр у Євпаторії належать до історії, яку жоден інвестор не отримає у власність — хіба що в оренду на папері, який не має юридичної ваги.