Time уперше склав Art 100: хто визначає обличчя сучасного мистецтва

Ідея проста: зібрати докупи тих, хто сьогодні творить мистецький порядок денний — від художників і фотографів до кураторів, очільників музеїв, колекціонерів, юристів і артдилерів. «Ми шукали лідерів, які формують мистецтво, з метою знайти тих, хто створює найважливіші заголовки у цій сфері», — пояснив головний редактор Time Сем Джейкобс.

Серед художників — і гучні світові зірки, і постаті, відомі передусім фаховому колу. Героїнею обкладинки нового випуску стала Емі Шералд. До переліку потрапили Мауріціо Каттелан, чий банан, прикріплений до стіни скотчем, став одним із найвпізнаваніших артоб'єктів останніх років, та Джеффрі Ґібсон — перший корінний американський митець, який одноосібно представив США на Венеційській бієнале 2024 року. Поруч — Керрі Джеймс Маршалл, чиї роботи про темношкірих людей і масштабна ретроспектива привернули широку увагу, та Ґерхард Ріхтер, чиї полотна десятиліттями продаються за десятки мільйонів доларів і залишаються предметом зацікавлення критиків.

Є й імена, менш знані загалу, але вагомі в професійному середовищі: Камерон Роуленд, який досліджує спадщину рабства та законів Джима Кроу; Амалія Меса-Бейнс із її вівтарями-інсталяціями та студіями латиноамериканської культури; Крістін Сун Кім, глуха від народження художниця, яка осмислює власний досвід сприйняття звуку і 2020 року виконала гімн США американською жестовою мовою на Супербоулі.

У списку знайшлося місце для AI-художника й засновника Dataland Рефіка Анадола, британського вуличного митця Бенксі та KAWS (Браяна Доннеллі), який вибудував упізнаваний візуальний світ на колекційних фігурках. Одним із найнесподіваніших імен стала Ванесса Горабуена — християнська художниця, що малює наживо у форматі, який сама називає «швидким живописом у молитві», поєднуючи релігійні мотиви з портретами Дональда Трампа.

Поза списком залишилися Марина Абрамович, Ай Вейвей, Джефф Кунс і Джулі Мерету — ті, кого теж можна було б очікувати побачити серед найвпливовіших. Time не розкриває чіткої методології відбору, і саме це породжує запитання до складу переліку.

Art 100 охоплює всю екосистему сучасного мистецтва. Серед 11 колекціонерів — і меценати, що витрачають на мистецтво великі суми, і ті, хто наголошує на соціальному впливі своїх зібрань. До списку увійшли керівники провідних музеїв: Макс Голляйн із Музею мистецтва Метрополітен, Телма Ґолден із Музею-студії в Гарлемі та Майкл Ґован із Музею мистецтв округу Лос-Анджелес. Серед кураторів — Сесилія Алемані, директорка й головна кураторка High Line Art та кураторка Венеційської бієнале 2022 року, а також Наомі Беквіт, заступниця директора й головна кураторка Музею Гуггенгайма та художня директорка Documenta 16.

Представлено й артринок: чотири артконсультанти, зокрема Емі Каппеллаццо та Юкі Терасе з Art Intelligence Global, і шість артдилерів — Ларрі Гагосян, Девід Цвірнер та нью-йоркський галерист Максвелл Ґрем, знаний виставковими проєктами, де художня складова важить більше за комерційну.

Окремі категорії — це архітекторка Аннабелль Селлдорф, яка працювала над реконструкцією кількох музеїв, зокрема Колекції Фріка, і проєктувала галереї для Ґагосяна, Цвірнера та Hauser & Wirth; юрист Крістофер Марінелло, який спеціалізується на розшуку викрадених, розграбованих і зниклих творів; Дія Відж, комісарка з питань культури міста Нью-Йорк.

Окремо Time повертається до історії Емі Шералд. В інтерв'ю художниця знову розповіла про суперечку з керівництвом Національної портретної галереї Смітсонівського інституту довкола своєї ретроспективи: за її словами, музей вагався, чи показувати картину Trans Forming Liberty, де трансгендерна темношкіра жінка постає в образі Статуї Свободи. У музеї натомість назвали це непорозумінням, заявивши, що йшлося лише про можливість додати до роботи контекстуалізацію.

Такий перелік — завжди спроба намацати пульс часу, і кожен пропущений чи включений рядок у ньому промовляє не менше за самі імена. Питання до методології тут не вада, а радше запрошення до розмови: хто насправді визначає, що сьогодні варте уваги.