Культурний міст між Україною та Данією: розмова з Янні Естергор Нільсен

Данія від початку повномасштабного вторгнення залишається одним із найнадійніших партнерів України. Її підтримка не обмежується військовою та гуманітарною допомогою — країна інвестує у відновлення соціальних зв’язків, зокрема через культурні ініціативи. Одним із таких проєктів є Українсько-данський молодіжний дім, що працює у Києві та Миколаєві й готується відкрити нові простори у прифронтових містах.

Нова очільниця установи Янні Естергор Нільсен приїхала в Україну на початку 2026 року після десяти років гуманітарної роботи в Африці та на Близькому Сході. За освітою вона фахівчиня з громадського здоров’я, але завжди відчувала потяг до культури. «Я завжди хотіла більш професійно займатися мистецтвом і культурою», — зізнається вона. В Уганді, наприклад, волонтерила у танцювальному центрі, бо танець, за її словами, дуже єднає спільноту.

Вибір України пані Янні пояснює поєднанням професійного інтересу та особистої мотивації. Вона стежила за подіями в нашій країні ще до повномасштабного вторгнення, а тепер хоче глибше вивчити її історію та культуру. На запитання про ризики відповідає спокійно: «Я якось не думаю про ризики для себе. Я бачу потреби інших людей». Досвід роботи в Південному Судані та Нігерії навчив її діяти в умовах конфлікту.

Головне, що вона привезла з собою з інших країн, — це вміння слухати. «Слухати людей, слухати і вчитися в них, оскільки вони найкраще знають свою країну», — наголошує Нільсен. Цей принцип ліг в основу роботи Молодіжного дому, який спирається на партнерство з місцевими організаціями — від Інституту розвитку Кривого Рогу до Миколаївського кризового медіацентру.

Українсько-данський молодіжний дім заснував Данський культурний інститут ще у 2020 році, але відкриття довелося відкласти через пандемію, а потім — через війну. Сьогодні це простори, де молодь може зустрічатися, обговорювати ідеї, втілювати мистецькі проєкти, записувати подкасти. «Ця співпраця є одним з елементів соціального відновлення України», — зазначає пані Янні.

Миколаївський центр відкрили у 2024 році — за ініціативою самої молоді, яка брала участь у проєкті «Україна мрій» і захотіла мати подібний простір удома. Цього року планують відкриття ще двох центрів — у Харкові та Дніпрі, зосередившись на прифронтових регіонах. Нільсен згадує, як після одного з масштабних ракетних обстрілів Києва в червні була впевнена, що наступного дня до Молодіжного дому ніхто не прийде. «Насправді ж простір був заповнений людьми», — каже вона, і це стало для неї підтвердженням того, що навіть під час війни людям потрібні місця для зустрічей і підтримки.

Спостерігаючи за українською молоддю, пані Янні бачить непросту дилему: з одного боку, молоді люди хочуть просто бути молодими, а з іншого — відчувають відповідальність за зміни в країні. Цього вибору, за її словами, не доводиться робити данській молоді. Саме тому так важливо створювати простори, де можна поєднати обидва прагнення.

Культуру Нільсен розуміє широко — не лише як мистецтво, а як спосіб взаємодії, діалогу, поваги до прав. «Це все створює культуру демократії», — пояснює вона. Тому підтримка культурних ініціатив є не менш важливою, ніж інфраструктурні проєкти: мистецтво згуртовує суспільство і посилює ідентичність, а ідентичність у ці критичні часи є надважливим чинником.

До повномасштабного вторгнення українська культура була в Данії майже невидимою. Тепер ситуація змінилася: данці бачать, що відбувається в Україні, і розуміють, що подібне могло б статися і з ними. На багатьох будинках у Копенгагені можна побачити українські прапори, а підтримка України об’єднує всі політичні сили країни. Втім, для Нільсен важливо, що партнерство є двостороннім: «Не лише Україна вчиться у Данії, а й Данія багато чому вчиться в України».

Серед книг, які допомагають їй зрозуміти Україну, пані Янні називає Сергія Жадана — зараз читає «Арабески». Данським читачам вона радила б саме Жадана, а українцям, аби зрозуміти Данію, — Тове Дітлевсен та Марен Утгауг. Культурний діалог триває, і його головна мета — не просто познайомити дві країни, а побудувати міст, який витримає будь-які випробування.