УКУ вперше покаже колекцію різьблених ручних хрестів

У дерев’яному різьбленому хресті, який можна взяти в руки, закодована пам’ять про цілі епохи української сакральної культури. Його тримали під час богослужінь, ним благословляли, його несли в процесіях, а окремі різновиди використовували навіть у різдвяних колядуваннях. Це не просто предмет мистецтва, а живий свідок обрядової практики, що століттями супроводжувала людину.

Саме такі пам’ятки — ручні хрести з Гуцульщини, Буковини, Покуття та інших західноукраїнських теренів — уперше широко представить Український католицький університет. 31 серпня о 16:00 на третьому поверсі академічного корпусу на вулиці Свєнціцького, 17 відкриється виставка «Тримаючи хрест», що стане частиною проєкту «Розповісти колекцію: освітнє та цифрове відкриття музейної колекції УКУ».

Історія цієї збірки сягає початку 2000-х, коли владика Борис Ґудзяк та отець Богдан Прах придбали одну з колекцій відомого збирача Олекси Валька, чия багаторічна праця була увічнена у виданні «Дерев’яні різьблені хрести XVI — початку XX ст.». Згодом ці скарби стали частиною музейного фонду університету. Нині ж УКУ переходить від простого зберігання до системного осмислення пам’яток: частина збірки пройшла консерваційно-реставраційне опрацювання, предмети отримали професійну фотофіксацію, а описи уточнюються. Окремо створюється цифровий ресурс, який зробить колекцію доступною для дослідників і всіх охочих.

Науковий інтерес до цих хрестів не новий — ще 1939 року Віра Свєнціцька видала фундаментальну працю «Різьблені ручні хрести XVII–XX ст.», а згодом традицію вивчення українського художнього дерева продовжив Михайло Станкевич. Нині ж до цієї спадщини долучаються студенти: у межах Музейної школи, організованої спільно з кафедрою культурології УКУ, третьокурсники разом із реставраторами та музейниками вчилися описувати предмети, працювати з джерелами та шукати аналогії, ставлячи питання про походження і функції хрестів.

Виставка стане наступним кроком цієї роботи: колекція полишає фонди й виходить у щоденний простір університету, відкрита для студентів, викладачів, львів’ян і гостей міста. Ручний хрест завжди був створений для того, щоб його несли. Сьогодні ця естафета триває в інший спосіб — від майстра до спільноти, від колекціонера до університету, від дослідника до студента. А відтак — до наступних поколінь.