«Кассандра»: дві сцени, один голос пророчиці
Національні театри Лесі Українки та Івана Франка об’єднали зусилля заради спільної прем’єри — вистави «Кассандра», що переосмислює античний міф крізь призму жіночого досвіду війни.
У Києві готують театральну подію, яка з’єднає дві найбільші сцени країни. Театр імені Лесі Українки та Національний театр імені Івана Франка працюють над спільним проєктом «ΚΑΣΣ_ΑΝΔΡΑ / КАСС_АНДРА» — виставою, що повертає до життя давньогрецький міф про Кассандру, але звучить напрочуд сучасно.
Це не просто чергова сценічна адаптація класики. Автори проєкту зосередилися на тому, що зазвичай лишається за кадром великих епопей: на жіночому погляді на війну, на болі тих, кого завойовники позбавляють голосу, і на тій непоказній, але впертій силі, що дозволяє зберегти власну ідентичність навіть у найбезпорадніших обставинах.
Літературною основою стали одразу кілька джерел: від гомерівської «Іліади» та «Аґамемнона» Есхіла — до «Троянок» Жана-Поля Сартра за мотивами Евріпіда й драматичної поеми Лесі Українки. Такий широкий культурний контекст дозволяє подивитися на постать Кассандри — троянської царівни та жриці Аполлона, чиї пророцтва ніхто не слухав, — не як на міфічну постать, а як на живу людину, приречену знати правду й бути самотньою у цьому знанні.
Історія Кассандри трагічна й багатошарова: після падіння Трої вона опиняється в наложницях Аґамемнона, але навіть там — у чужому домі, серед переможців — вона зберігає здатність бачити більше за інших. Її останнє пророцтво про загибель Аґамемнона збувається на її ж очах, перетворюючи її з жертви на свідка історії.
Прем’єрні покази відбудуться у два етапи: 12 вересня виставу побачать глядачі на сцені театру імені Лесі Українки, а 20–21 листопада 2026 року — на сцені театру імені Івана Франка. Така географія показів підкреслює символічне об’єднання двох театральних інституцій навколо важливої для сьогодення теми.
«Кассандра» обіцяє стати не просто театральною подією, а приводом замислитися про те, як війна змінює мову пам’яті та чи здатне мистецтво почути голос тих, кого історія зазвичай позбавляє слова.
Читайте також
