Щедрість довженківського саду: музей на Чернігівщині роздає врожай

Осінь у Сосниці на Чернігівщині пахне яблуками. У саду літературно-меморіального музею Олександра Довженка достигає врожай: понад півсотні дерев різних сортів щороку дають стільки плодів, що ними можна поділитися з усім світом. Музейники не продають яблука, а безоплатно роздають їх відвідувачам і вимушеним переселенцям — варто лише прийти й узяти стільки, скільки потрібно, чи то для смакування, чи для заготівлі сухофруктів.

Ця традиція — не просто гостинність, а тихий спосіб продовжити справу родини Довженків. Садівник музею Микола Ступаченко розповідає, що до переселенців тут особлива увага: люди приходять і беруть по пакетику, і це робиться без жодної платні. Хоча дерев, які пам’ятали самого кінодраматурга, уже не лишилося, у саду відродили саме ті історичні сорти, що росли тут понад століття тому.

Перші яблуні на цьому подвір’ї заклав ще батько митця — Петро Семенович Довженко. Родина мала міцне господарство, і батько, за спогадами музейників, часто пригощав місцеву дітвору. Головна зберігачка фондів Оксана Плитник ділиться деталлю, яка промовляє більше за будь-які слова: Петро Семенович дозволяв сусідським дітям брати лише ті яблука, що впали на землю, а зривати з дерева забороняв — гарні плоди він мав продати на ярмарку, щоб заробити на родину.

Ця історія про щедрість і межу, яку вмів проводити господар, тепер оживає в кожному яблуку, яке музей віддає людям. Працівники закладу переконані: безкоштовна роздача врожаю — це продовження духовної спадщини самого письменника, який завжди вирізнявся любов’ю до людей і широтою душі. Тож приїжджайте до Сосниці, поки сезон триває, — і, можливо, смак місцевих яблук розповість вам про Довженка більше, ніж сторінки підручників.