Церкви-пам'ятки: нові правила для релігійних громад

У житті українських громад часто постає непросте питання: як поєднати духовні потреби вірян із збереженням безцінних архітектурних шедеврів? Адже чимало храмів, які сьогодні є пам'ятками культурної спадщини, досі використовуються за прямим призначенням. Саме для врегулювання цього делікатного балансу Міністерство культури України підготувало проєкт постанови, що пропонує нову модель співіснування релігійних організацій та закладів культури.

Суть новації — у запровадженні механізму обмеженого в часі користування пам'ятками для проведення богослужінь, обрядів, процесій та інших форм релігійної практики. Йдеться про об'єкти, які потребують особливого режиму використання або вже спільно використовуються громадами та музеями чи іншими культурними установами.

Запропонована модель передбачає укладення договору позички, за яким релігійна організація отримує доступ до культової споруди у визначені години згідно з узгодженим графіком. Цей графік може включати час богослужінь, релігійних церемоній, молитов, служінь і зібрань. Важливо, що об'єкт не передається громаді в постійне користування — заклад культури зберігає відповідальність за його утримання та може використовувати споруду в години, вільні від релігійних відправ.

Такий підхід свідомо уникає орендної моделі, натомість пропонуючи розподілений у часі доступ. Це дозволяє задовольнити потреби вірян, не змінюючи встановленого режиму використання пам'ятки. Окремо визначено, що музейні предмети з державної частини Музейного фонду України передаються на тимчасове зберігання згідно з чинним положенням про Музейний фонд. Договір може також передбачати відшкодування експлуатаційних послуг та послуг охорони.

Чому виникла така потреба? У Міністерстві культури пояснюють: значна кількість культових споруд, що є пам'ятками, через особливості режиму використання не може функціонувати як постійні релігійні об'єкти. Водночас громади потребують доступу до них для здійснення релігійної практики. Релігійні організації не завжди мають достатньо ресурсів для належного утримання пам'яток, проведення реставраційних робіт та захисту споруд від руйнування. Тому передача об'єкта у постійне безоплатне користування може бути ускладненою.

Погодинний доступ стає компромісом, що поєднує право на релігійну практику з обов'язком збереження культурної спадщини. Це особливо актуально в умовах, коли країна втрачає пам'ятки через війну, і кожна вціліла споруда потребує дбайливого ставлення. Нова модель дозволяє церквам-пам'яткам залишатися живими осередками духовності, не перетворюючись на застиглі музейні експонати.