Культурна дипломатія чи таємна місія: візит чиновника Трампа до Санкт-Петербурга

У червні цього року тихий Санкт-Петербург став сценою для несподіваного дипломатичного жесту: високопосадовець США, який зазвичай опікується архітектурною спадщиною Білого дому, здійснив негласну місію до Росії. Родні Мімс Кук-молодший, голова Комісії образотворчих мистецтв США, прибув на Петербурзький міжнародний економічний форум (SPIEF), який американці бойкотували з 2019 року. Його візит став першим для американських посадовців за останні шість років.

Кук приїхав не з порожніми руками — у його багажі був дипломатичний паспорт, розширений інструктаж і охорона дипломатичної служби безпеки. Однак реальність виявилася далекою від картинки «нормалізації», яку намагалася показати російська сторона. У перший день форуму, прямуючи на сніданок у Зимовий палац, Кук став свідком удару українського безпілотника по нафтопереробному заводу на Неві. Чорний дим над містом став символом того, що війна залишається центральною темою, попри всі спроби її приховати.

Сам Кук позиціонував свою поїздку як «культурний візит». Він виступив на панелі «Росія-США: діалог культур», де розповідав про реставрацію історичних російських церков і садиб, якими опікується з 1990-х років. Його презентація була сповнена особистих деталей: фото власної «дачі» в Атланті, збудованої в стилі російського дерев'яного зодчества, згадки про «старих друзів» серед підсанкційних російських чиновників та вшанування могили Луїзи Катерини Адамс, доньки першого американського посла в Росії. Лише наприкінці він звернувся до теми війни: «Мої діти цього більше не відчувають. Ми повинні виховувати їх так, щоб вони це розуміли. Але щоб досягти цих цілей, ми повинні жити у мирі... Допоможіть нам це зробити».

Наступного дня, під час сесії з Володимиром Путіним, Кук передав російському президенту «велике вітання від вашого друга, президента Трампа» і зазначив, що має багато ідей для обговорення між столицями. Путін відповів, що «відпасував шайбу назад» Трампу. Ця хокейна метафора матеріалізувалася буквально: Кук дістав хокейну шайбу у друга і згодом поклав її на стіл Resolute Desk в Овальному кабінеті, що, за словами джерел, дуже розважило Трампа.

Культурна складова місії включала й приватне виконання Сьомої («Ленінградської») симфонії Шостаковича оркестром із 150 музикантів. Кук порівняв стійкість Санкт-Петербурга під час блокади з Атлантою часів Громадянської війни в США. Він навіть припустив, що музику можна використати як привід для припинення вогню: «Давайте використаємо музику як привід для припинення вогню, завершимо цю війну та остаточно закріпимо договір».

Офіційний Вашингтон намагається тримати баланс: держсекретар Марко Рубіо заявляв, що «не знав» про делегацію, але в Білому домі наголошують на «конструктивній ролі» у спілкуванні з обома сторонами. Трамп, за словами представників, налаштований «оптимістично» щодо мирної угоди. Однак у Кремлі дедалі гостріше критикують американського президента за відмову від умов, вигідних Москві, а позиції сторін після саміту на Алясці виявилися значно віддаленішими, ніж очікувалося.

Ця історія — не про архітектуру чи музику. Це спроба пробити дипломатичний глухий кут через неформальні канали, де культура стає інструментом, а хокейна шайба — символом надії на діалог. Питання лише в тому, чи зможе такий делікатний підхід наблизити мир, чи залишиться він лише театральним жестом на тлі війни, яка триває.