У
Українське словоКультура, мистецтво, література
Знайти

Андрухович про музику, слово і війну: «Жити життя, яке може обірватися»

·1402 слівредакція
Андрухович про музику, слово і війну: «Жити життя, яке може обірватися»

В Одесі на 31-му фестивалі нової музики Юрій Андрухович говорив про те, як поезія стає музикою, чому експеримент із часом стає академічним, і як війна загострює прагнення жити повноцінно.

Сучасна музика — це простір, де академічна традиція, технології та імпровізація вільно перетинаються, а поетичний текст може ставати частиною композиції завдяки ритму й звучанню. Про це Юрій Андрухович розповів під час фестивалю «Два дні і дві ночі нової музики» в Одесі, поділившись роздумами про спільний проєкт із польським гуртом Karbido, власне розуміння «фонетичної інтуїції» та вплив війни на творчість.

Для письменника одна з головних рис сучасної музики — розширення поля експерименту. Технологічні новації, яких не знали попередні епохи, дають композиторам і музикантам несподівані рішення. Водночас межа між академічною традицією та музикою, що народжується поза нею, стирається: клубна культура, електроніка та семпли стають такими ж повноправними елементами, як і класичні інструменти. У проєкті з Karbido це видно особливо яскраво — музиканти навіть виготовили частину інструментів спеціально, а сам Андрухович називає своїми інструментами голос і тексти.

Імпровізація відіграє ключову роль на початкових етапах роботи, коли учасники вільно пробують різні напрями. Згодом знайдені рішення шліфуються й набувають стабільнішої форми. Андрухович зізнається, що не користується партитурою, і в музикантів не бачив нотних записів — під час репетицій вони покладаються на обговорення тональності та пам'ять про попередні виконання. Це не протиставлення професійності й непрофесійності, а радше різні творчі практики, кожна з яких має власну логіку.

Поняття «нова» музика, на думку Андруховича, не є сталим. Кожна течія проходить шлях від зародження, коли на ній наголошують як на новинці, до утвердження, коли її починають включати в обов'язкові програми. У цей момент експеримент перестає бути винятком і стає частиною канону — так само, як і академічна традиція колись була новаторською.

Окрема тема розмови — зв'язок поезії та музики. Для Андруховича текст — це матеріал, у якому музична основа існує вже від моменту написання. Важливі не лише значення слів, а й їхнє звучання та ритміка. «Це два рівнозначні і рівноцінні для мене потоки. Один із них — це слова, їхні значення і їхнє звучання. І от звучання — це вже місток до музичного. І другий — це той ритм, в якому вони звучать. Ось поєднання ритміки зі звучанням, напевно, дорівнює музиці», — пояснює письменник.

Вірші, які використовують у проєкті з Karbido, написані давно — найновішому з них 36 років. Проте можливість працювати з ними в такому форматі з'явилася лише через десятиліття. Під час репетицій багато елементів народжується під впливом гри музикантів, їхніх інструментів, і цей процес складно описати словами. Частину композиції письменник переносить із власного внутрішнього відчуття віршів, але результат не є просто озвучуванням готової манери читання — гра партнерів змінює акценти та інтонації.

«Фонетична інтуїція» для Андруховича — це здатність автора почути рядок ще до раціонального аналізу. Поет будує мову зі звуків, тому важливо не лише побачити зміст, а й відчути, як фраза звучить. Цей принцип він переносить і на переклад поезії. Вдалий перекладач має знайти у власній мові можливості відтворити не тільки значення, а й звукову природу оригіналу — через аналогії та відповідні ефекти, а не буквальне копіювання фонетики. Андрухович порівнює це з «абсолютним поетичним слухом».

Наприкінці розмови письменник звернувся до теми війни. Він наголосив, що головне — не зміна жанрів чи тем, а зміна відчуття часу. Війна загострила усвідомлення крихкості життя та потребу не відкладати його на потім. «Мені здається, найголовніше — це виникає внутрішня драматична потреба жити своє життя, яке може кожної хвилини обірватися. Жити його таким чином, щоб у цьому жорстокому місиві вийти з нього переможцями», — сказав він.

Для Андруховича продовження культурних подій — один із переконливих прикладів опору тотальному руйнуванню. Фестиваль «Два дні і дві ночі нової музики», який відбувається вже 31-ше і приймає місто, повне тривоги, є свідченням того, що люди продовжують робити свою справу — як і завжди, дедалі краще й чесніше.

Читайте також