Сирени як партитура: як Одеса прожила 31-й фестиваль нової музики

Одеська філармонія на два дні перетворилася на простір, де академічний авангард зустрівся з війною. 31-й фестиваль «Два дні і дві ночі нової музики» зібрав українських і закордонних виконавців, молодих композиторів та публіку, яка вже звикла, що тиша в залі може бути перервана не лише аплодисментами, а й сиреною.

Програму відкрили хвилиною мовчання за загиблими від російської агресії. Президент фестивалю Бернгард Вульфф звернувся до присутніх, після чого розпочалася основна дія. Артистична директорка Кармелла Цепколенко розповіла, що однією з центральних подій першого дня став виступ письменника Юрія Андруховича з польським гуртом Karbido. Це перший приїзд закордонних музикантів на фестиваль від початку повномасштабного вторгнення, і до останнього організатори не були впевнені, що він відбудеться. Допомогло Генеральне консульство Республіки Польща в Одесі.

Серед українських учасників вирізнявся контрабасист Назар Стець, який поєднав у своїй програмі Баха з творами сучасних композиторів. Саксофоніст Роман Фотуйма та піаністка Дар'я Шутко, які наприкінці 2025 року випустили альбом «Перетинаючи темряву», виконали, зокрема, музику американця Вільяма Г'ю Олбрайта. Окремий блок склали твори молодих композиторів — лауреатів українських і міжнародних конкурсів, які виконували переважно студенти.

Повітряні тривоги супроводжували фестиваль обидва дні. Під час концерту «В майбутнє» сирена пролунала просто посеред програми, а фінальний виступ Андруховича й Karbido завершився тим самим звуком, який наклався на музично-поетичний перформанс. За спостереженнями музикознавиці Лесі Олійник, фестиваль за роки війни не зупинявся — лише на початку вторгнення. Вона зауважила, що програма дедалі більше містить музику, пов'язану з опором, тривогою, але й з вірою, і що фестиваль молодшає: більше нових композиторів і виконавців, а гра Романа Фотуйми, на її думку, відповідає світовому рівню.

Частину програми присвятили одеситам: 2026 року виповнилося б 90 Олександру Краготову, фундатору одеської композиторської школи та вчителю Цепколенко. Пам'яті Красотова влаштували окремий концерт із його творів, зокрема написаних для цього фестивалю. Також згадали 70-річчя Сергія Шустова та десяту річницю смерті Юлії Гоміляк.

Сам Андрухович пояснив, що війна загострює бажання прожити життя повніше — це не втеча, а спроба прийняти виклик і протистояти руйнуванню. Прикладом такого спротиву він назвав фестиваль, який триває вже 31 рік і лишається в місті, де тривоги стали буденністю. Кармелла Цепколенко додала, що не всі можуть воювати на фронті, але кожен може працювати для суспільства і залишати свідчення про свій час. «Кожен творчий продукт — це свого роду постріл в ворога», — сказала вона.

Один із текстів у фіналі виступу Андруховича завершився фразою «забагато крові». Леся Олійник назвала цей момент одним із найвиразніших першого дня — прикладом того, як сучасна музика поєднує нову художню мову з традицією. Після завершення 31-го фестивалю команда вже розпочала підготовку до наступного.