Onuka, «ДахаБраха», Тополя та Курков: кого відзначили до Дня Незалежності

Щороку перед Днем Незалежності Україна згадує тих, хто творить її культурне обличчя. Цьогорічний указ президента — не просто перелік імен, а зріз сучасного мистецького ландшафту: від електронної сцени до академічної музики, від літератури до музейної справи.

Серед нагороджених — учасники гуртів «ДахаБраха» та «ТНМК», фронтмен «Антитіл» Тарас Тополя, співачки Onuka (Наталія Жижченко) та Злата Огнєвіч. Ці імена давно відомі широкому загалу, тож їхнє визнання на державному рівні виглядає природним продовженням їхньої сценічної історії.

Окрема сторінка указу — пам'ять про тих, кого вже немає. Посмертно відзначили художників-графіків Василя Лопату та Бориса Максимова, які свого часу долучилися до дизайну перших українських гривень. Також посмертне звання отримав музикознавець Тарас Мельник, відомий як директор фестивалю «Червона рута». Ці прізвища — нагадування про те, що культурна спадщина формується не лише сьогоденням, а й минулим.

Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня отримав художник Анатолій Криволап, чиї масштабні полотна стали символом сучасного українського живопису. Орденом княгині Ольги відзначили учасниць «ДахаБрахи» Ніну Гаренецьку, Ірину Коваленко та Олену Цибульську, а також скрипальку Богдану Півненко. Серед нагороджених — голова оргкомітету Ukrainian Fashion Week Ірина Данилевська та директорка «Книжкового Арсеналу» Юлія Козловець.

Звання «Народний артист України» отримали, зокрема, артистка Сумського театру Тамара Корінна, диригент ансамблю «Гуцулія» Василь Курцеба та солістка Національної опери Анастасія Шевченко. «Заслуженими артистами» стали Onuka, Тарас Тополя та Злата Огнєвіч. У переліку — і представники регіональних сцен, і ті, хто працює за лаштунками: балетмейстери, диригенти, викладачі, музейники.

Цей указ — не лише про нагороди. Він про те, що культура в Україні — це не другорядний декор, а жива тканина, яка тримає країну. Від київських сцен до харківських театрів, від одеських бібліотек до тернопільських управлінь культури — усі ці люди щодня роблять так, щоб українське слово, звук і образ мали вагу.