Музей на Гуцульщині: сто років, ярмарок і відновлений орнамент

Свято триває просто неба: на сценах виступають музичні та хореографічні колективи, а поряд розкинувся ярмарок, де свої вироби показують майстри з Коломийщини, Городенківщини та Косівщини. До ювілею приїхали ремісники з різних громад Прикарпаття.

Серед них — Руслана Гончарук та Алла Пророк із села Яворів. Обидві займаються ткацтвом: виготовляють гуні та ліжники. Гуня — традиційний карпатський верхній одяг із овечої вовни, витканий вручну на ткацькому верстаті.

«Це ремесло у нас передається з покоління в покоління: від бабусі, від мами. І ми тепер це продовжуємо, любимо і несемо радість усім людям цим мистецтвом», — розповідає Руслана Гончарук.

Для майстринь музей — не лише сховище старовинних речей. За словами Алли Пророк, експозиції та виставки дають можливість бачити роботи інших майстрів і надихатися ними.

«Збереження цієї культури дуже важливе для нашої країни. І коли ми надихаємося один від одного, тоді у нас народжуються нові ідеї», — говорить Алла Пророк.

Окрему увагу на ярмарку приділили відновленим зразкам традиційного вбрання. Серед них — городенківська святкова вишита сорочка з орнаментом «волове око». Вишивальниця Марія Петришин каже, що дослідники знайшли цей візерунок на старовинних сорочках, датованих кінцем XIX століття. Один із таких зразків у музеї Кобринського датований 1898 роком, а в Городенці віднайшли чотири старі сорочки з цим орнаментом.

«Коли ми почали шукати, розбирати цей візерунок, віднайшли чотири старі сорочки. І тоді вирішили знайти, як його шити. Таке багатство треба відтворювати, зберігати, популяризувати», — каже Марія Петришин.

До ювілею музею долучилися й військові. Заступник командира 203 навчально-авіаційної бригади імені Владислава Рикова, підполковник Володимир Ільченко передав для музейної експозиції захисний чохол від ракети, якою українські військові збили російську ракету «Калібр», що летіла на Коломийщину.

Сторіччя музею — це не лише про дату. Це про безперервність: від сорочки 1898 року до чохла від збитої ракети, від бабусиного верстата до нових ідей, які народжуються з чужих робіт. Усе це — один і той самий сюжет про те, як громада тримає власну пам'ять.