Осінні прем’єри Дніпра: Петриківка на пуантах, Лифар у бункері та Кімната 4.97

Вересень для дніпровських театрів — це передусім момент, коли завісу піднімають над тим, що цілий рік готувалося в репетиційних залах. Три колективи — опера, молодіжний «Віримо!» і Драміком — оголосили про прем’єри, які рідко збігаються за жанром, але майже завжди збігаються за темою: як мистецтво говорить про людину, яка пережила війну.

У Дніпровській національній опері готують балет «Петриківка» — прем’єра запланована на 11 жовтня. Це не просто нова вистава, а ціла ініціатива, підтримана Українським культурним фондом: окрім сценічної версії, планують велику виставку робіт майстрів петриківського розпису та всеукраїнський конкурс на кращу афішу. «Ми хочемо представити петриківський розпис і балет як частину сучасного культурного середовища України, а не лише як окремі мистецькі явища», — пояснює директор-художній керівник театру Ростислав Карандєєв. Він наголошує, що перемога в конкурсі Фонду стала першим успішним залученням донорських коштів для колективу.

Сюжет «Петриківки» будується на історії двох людей, яких розлучила війна: вона — майстриня розпису, він — військовий. Після повернення вони змушені заново пізнавати одне одного, і саме спільна творчість стає шляхом до відновлення стосунків. На сцені образи розпису доповнить спеціально створений відеоряд, синхронізований із хореографією. Музика, за словами Карандєєва, не цитуватиме народних пісень прямо — вона лірична й мелодійна, а народні інтонації відчутні в ній опосередковано.

Паралельно театр працює над балетом «Малевич», музику до якого пишуть троє сучасних композиторів — Алла Загайкевич, Дмитро Малий і Володимир Богатирьов. Вона спиратиметься на український музичний матеріал 1920–1930-х років, але звучатиме авангардно. У сезоні також обіцяють «Наталку Полтавку» та класичну оперу «Дон Паскуале».

Молодіжний театр «Віримо!» входить у сезон із помітно кращими технічними умовами, ніж торік. «Я згадую, як на виставі сам був у капюшоні, а актори в цих капюшонах репетирували — у залі було плюс вісім градусів», — згадує директор-художній керівник Володимир Петренко. Завдяки підтримці партнерів і глядачів театр придбав систему безперебійного електропостачання.

На малій сцені Катерина Слюсар ставить «Гру» за п’єсою Пітера Шеффера, на великій готують виставу за романом Фредріка Бакмана «Тривожні люди». Одночасно театр реалізує три проєкти за підтримки Українського культурного фонду: один присвячений Сергію Лифарю та його українському походженню, другий — виставі «КILL ILL», третій має міжнародну та інклюзивну складову. Для трьох постановок створюють титри англійською та німецькою, а також субтитри для глядачів із порушеннями слуху.

Співпраця з громадською організацією «Народна допомога Україна» триває вже кілька років — усе почалося з фестивалю, де дніпряни показували «Забути Герострата». Нині партнери працюють над проєктом «Вибір у складні часи»: технічне оновлення «КILL ILL», мобільна сценографія для гастролей і культурний маршрут між Дніпром, Києвом і Чернівцями. «Ми хочемо створити культурний коридор між Дніпром, Києвом і Чернівцями та подивитися, як різні міста і різні соціуми сприйматимуть виставу», — каже представниця організації Анастасія Берідзе. Покази будуть безкоштовними, але глядачів закликатимуть підтримати збір для акторів театру Олександра Корнієнка та Сергія Клименка, які нині служать у Силах оборони.

На початку вересня в арт-центрі «Квартира» вже відбулася прем’єра вистави актора «Віримо!» Тараса Шевченка «Хто такий Серж Лифар?» — в естетиці його проєкту «Бункерне радіо». Наступні покази заплановані на жовтень.

Драміком тим часом відкрив новий простір — «Кімнату 4.97», облаштовану в приміщенні, де раніше засідала Спілка театральних діячів. Назва походить від адреси театру на проспекті Яворницького, 97, та четвертого поверху. Камерна сцена на приблизно 40 глядачів має світло, звук і проєктор, а місця можна трансформувати під різні формати. «Ми хотіли створити не просто сцену для вистав, а багатофункціональний простір, де можна проводити лабораторії, творчі зустрічі, конференції та інші заходи», — розповідає директор-художній керівник Сергій Мазаний. Першою тут показали моновиставу «Птах на горищі» за п’єсою харківського драматурга Олега Михайлова.

Головною ж подією осені для Драмікома стане 100-й сезон. 26–27 вересня, до дня народження театру, відбудеться прем’єра «Квача» за мотивами «Мина Мазайло» Миколи Куліша в постановці Дмитра Леончика, сценографія — Богдана Поліщука. «Через матеріал Миколи Куліша вистава говоритиме про мову, національну ідентичність, самоусвідомлення, суспільний тиск та право людини на власний вибір», — зазначає Мазаний. Завершить осінній блок вистава за мотивами роману Кена Кізі «Політ над гніздом зозулі» у постановці Олександра Самусенка, де особливу роль відіграватиме ансамблевість — акторська гра, авторська музика й автентичний спів.

Три театри, три різні мови — і одна спільна інтонація. Дніпровська осінь обіцяє бути не гучною, а вдумливою: тут ставлять не про війну, а про те, що з людиною робить час, коли вона мусить обирати.