Трамп хоче прибрати «Нескінченність» біля Білого дому: що не так зі скульптурою

Неподалік від Білого дому, на Національній алеї, стоїть річ, яка не зображає нічого конкретного: полірована металева стрічка, що безперервно закручується в петлю. Один повний оберт триває близько шести хвилин. Це Infinity — «Нескінченність» — американського художника Хосе де Рівери, встановлена 1967 року на чорному гранітному постаменті біля Національного музею американської історії Смітсонівського інституту.

Історія цієї роботи варта окремої уваги: вона стала першим твором модерністського мистецтва, замовленим урядом США в межах програми Art and Architecture Program для Національної алеї. Тобто йдеться не про приватну ініціативу, а про державне рішення часів, коли Америка свідомо обирала мову абстракції як свою культурну візитівку.

Тепер президент США Дональд Трамп вимагає замінити цю скульптуру статуєю Джорджа Вашингтона, яку пропонує поставити біля південного входу музею.

«Замініть скульптуру, яка нічого не говорить про Америку, на людину, яка, як ніхто інший, говорить про Америку все», — сказав Трамп, назвавши Вашингтона «безперечно найбільшим героєм Америки».

Окрім самої заміни, президент наполягає на тому, щоб негайно відкрили виставку, присвячену першому президенту США, і залишили її доступною до 22 лютого 2032 року — тобто до 300-річчя від дня народження Вашингтона.

В окремому дописі Трамп звинуватив Смітсонівський інститут у тому, що той не «надав Джорджу Вашингтону та іншим батькам-засновникам нації належного вшанування» з нагоди 250-ї річниці незалежності країни. Серед претензій — що музей нібито не згадує перехід Вашингтона через річку Делавер 25 грудня 1776 року, одну з ключових подій Війни за незалежність США. Утім, у колекції музею є кілька експонатів, пов'язаних із цією подією, зокрема кольорові гравюри із зображенням переправи та пам'ятна монета номіналом 25 центів, випущена 2021 року.

Чи має Трамп повноваження вилучити Infinity — питання відкрите. Смітсонівський інститут діє незалежно від виконавчої влади, хоча федеральні кошти становлять значну частину його річного бюджету, а нагляд здійснює Рада регентів, до якої входить віцепрезидент Джей Ді Венс.

Вимога пролунала через кілька днів після того, як секретар Смітсонівського інституту Лонні Г. Банч III оголосив про вихід на пенсію. Понад рік між ним і адміністрацією Трампа тривала суперечка через звинувачення в тому, що інститут подає негативний образ американської історії. Банч ці звинувачення відкидав, наголошуючи, що виставки ґрунтуються на наукових дослідженнях.

За всієї політичної гучності ця історія — передусім про те, як держава розмовляє з мистецтвом. Модерністська стрічка де Рівери колись була державним замовленням і державним же жестом: Америка показувала себе через форму, а не через обличчя. Питання, яке тепер постає, звучить не так про Вашингтона чи де Ріверу, як про те, чи може нація дозволити собі мати кілька способів говорити про себе одночасно — і пам'ятником, і абстракцією.