Сумщина відтворила весільні головні убори наречених минулого століття

27 липня 2026, 17:25 ·403 слівредакція

У Сумах реконструювали чотири традиційні весільні головні убори, які носили наречені на Сумщині в першій половині XX століття. Один із них — копія вінка Олени Пчілки, створена за музейним зразком 1868 року.

Сумський обласний науково-методичний центр культури і мистецтв презентував проєкт «Там, де квітне традиція», у межах якого відтворили чотири весільні головні убори. Три з них носили наречені в селах Запсілля, Річки та Залізняк на початку та в середині минулого століття. Четвертий — репліка вінка письменниці Олени Пчілки, який вона вдягала на весілля з Петром Косачем.

Майстриня Анна Гавриленко, начальниця відділу нематеріальної культурної спадщини центру, виготовила всі убори вручну. Вона вже близько восьми років займається реконструкцією та стилізацією традиційного весільного вбрання. Для роботи використовувала папір, дріт, парафін, а для одного з уборів — особливий вид воску. Кожну квітку майстриня занурювала в розтоплений парафін кілька разів, щоб досягти характерного «воскового» блиску.

«Репліки весільних віночків із Запсілля та Річок я відтворила за світлинами, а віночок із Залізняка — за описом і технологією, якої навчилася від майстрині Катерини Гецько. Імовірно, такі головні убори були притаманні весільному обряду початку та середини минулого століття», — розповіла Гавриленко.

У центрі культури наголошують: ця спадщина опинилася під загрозою через війну, вимушене переселення людей і руйнування традиційного середовища. Тому команда прагне не лише зберегти локальну ідентичність, а й відтворити всю весільну обрядовість Сумщини. Як зазначила директорка центру Євгенія Бистрицька, у проєкті свідомо відійшли від звичного образу нареченої в традиційному строї — натомість представили стилізацію, наближену до естетики початку та середини XX століття, коли народний одяг поєднували з сукнями та блузами на тодішню моду.

Це не перша спроба центру дослідити весільну традицію регіону. У 2021 році реалізували проєкт «Княгиня», де Анна Гавриленко виготовила репліки весільних вінків із різних куточків області. Згодом з’явився дослідницький проєкт «Весільний чин», який описав десять основних ролей у сумському весільному обряді. «Там, де квітне традиція» став логічним продовженням цієї роботи.