Культурні цінності вперше можна зафіксувати в Реєстрі збитків

Там, де облікові книги згоріли разом із музейними стінами, залишається сам лише спогад про експонат — і саме цей спогад тепер можна вписати в міжнародний документ. 3 вересня Міжнародний реєстр збитків для України відкрив дві нові категорії заяв — B2 та C2, які стосуються пошкодження, знищення або втрати об'єктів і будівель, що належать до культурних цінностей. Заяву приймають через портал «Дія».

Нові категорії охоплюють як нерухомі, так і рухомі цінності: архітектурні та монументальні об'єкти, скульптури, релігійні предмети. Окремо можна зафіксувати втрати об'єктів, внесених до списків ЮНЕСКО або міжнародних переліків культурних цінностей, що перебувають під загрозою.

Голова правління Коаліції дієвців культури Ольга Сагайдак в етері Радіо Культура назвала появу цих категорій важливим кроком для документування злочинів проти культурної спадщини. «Документування руйнувань, втрат, викрадених культурних цінностей є надзвичайно важливим», — сказала вона.

Водночас експертка вказала на перепони, які можуть виникнути під час подання заяв. Значна частина культурних цінностей належить не державі, а приватним особам чи корпораціям. «У нас немає реєстру культурних цінностей як таких. І це може бути колізія», — зазначила Сагайдак.

До того ж повної інформації про цінності в українських реєстрах немає. Два реєстри — нерухомої культурної спадщини та музейних цінностей — запустили в експериментальному режимі, тож наразі вони містять обмежену кількість об'єктів.

Окремий виклик — оцінка вартості збитків. Реєстр дозволяє вимагати компенсацію повної вартості знищених, безповоротно втрачених або незаконно вивезених цінностей, а також витрат на ремонт, реставрацію, консервацію, реконструкцію, евакуацію, захист, пошук, повернення та реституцію. Проте визначити ціну окремих предметів буде непросто через особливості українського ринку культурних цінностей. «З якими цінами порівнювати, коли ми говоримо, що та чи інша картина вкрадена чи статуя знищена, це буде великим викликом», — сказала експертка.

На її думку, Україні потрібна методологія оцінки таких збитків — зокрема, слід визначити, на який момент розраховувати вартість: до повномасштабного вторгнення, на момент подання заяви чи з урахуванням майбутньої цінності об'єкта.

Є й втрати, які важко виміряти грошима. Через знищення або переміщення музеїв, бібліотек, архівів та інших установ люди втрачають доступ до власної історії та культури. «В нас уже росте покоління молодих людей, які не можуть відвідати музей, які не можуть познайомитися зі своєю локальною або національною культурною спадщиною», — наголосила Сагайдак. На її переконання, цей аспект також має враховуватися під час міжнародного розгляду злочинів проти української спадщини.

Приклад — знищені музеї у прифронтових містах. Частину предметів вдається евакуювати, тож їхній стан і витрати на майбутню реставрацію можна зафіксувати. Але в зруйнованих музеях гинуть облікові документи та книги, і тоді встановити перелік утраченого стає майже неможливо.

Попри всі складнощі, Сагайдак уважає появу нових категорій важливим початком: «Початок все одно добре, що він закладений і що така опція з'явилася».

Реєстр збитків — перший етап майбутнього міжнародного механізму компенсації. Сам він виплат не здійснює, а лише збирає та фіксує заяви про завдані збитки для подальшого розгляду питання про відшкодування. Його створили Україна, Євросоюз та ще 43 країни світу зі штаб-квартирою в Гаазі. У грудні 2025 року Рада Європи заснувала Комісію з розгляду заяв для відшкодування збитків, завданих російською агресією; станом на сьогодні Конвенцію підписали 38 держав та ЄС, і триває процес, необхідний для запуску її роботи.