«Шолом пам’яті»: історії загиблих спортсменів стануть цифровим музеєм

Фонд Владислава Гераскевича та платформа «Меморіал» працюють над онлайн-музеєм, присвяченим українським спортсменам, яких убила Росія. Основою простору стане 3D-модель шолома з 22 портретами.
Шолом, у якому український скелетоніст Владислав Гераскевич вирушив на Олімпійські ігри в Мілані, перетвориться на цифровий меморіал. На ньому художниця Ірина Проць розмістила 22 портрети — дорослих і дітей, полеглих захисників України та цивільних, загиблих від російських обстрілів. Саме через цей шолом спортсменові заборонили продовжити змагання.
Тепер Фонд Владислава Гераскевича та Платформа пам’яті «Меморіал» створюють онлайн-музей «Шолом пам’яті» — меморіальний цифровий простір, присвячений українським спортсменам, убитим Росією. В основі сайту лежатиме 3D-модель шолома, а журналісти «Меморіалу» говоритимуть із рідними, друзями та колегами загиблих, щоб розкрити їхні життєві долі, характер і внесок. Збиратимуть цінні фото й відео. Великі портретні тексти з’являться про тих, чиї родини дали згоду на збереження пам’яті в такому форматі. Сайт буде двомовним і наповнюватиметься поступово.
«Ми прагнемо, щоби за цифрами втрат світ бачив справжніх людей – їхні здобутки, маленькі та великі мрії, те, що вони любили і в що вірили. Кожна історія тут – нездійснена мрія і нагадування про високу ціну боротьби України за свою свободу. Ми хочемо зберегти ці історії для спільної пам'яті», – кажуть у команді проєкту.
Презентувати музей планують 12 лютого 2027 року — тоді мине рік відтоді, як через шолом із портретами загиблих українців Міжнародний олімпійський комітет відсторонив Гераскевича від змагань і позбавив акредитації на зимових Олімпійських іграх. МОК та міжнародна федерація бобслею та скелетону (IBSF) визнали, що шолом «не відповідає Олімпійській хартії та Керівним принципам щодо вираження поглядів спортсменів». Спортивний арбітражний суд згодом відхилив позов скелетоніста проти МОК.
Цифровий простір постає як спроба перевести розмову з площини дискваліфікацій і регламентів у площину людських біографій. За кожною з 22 історій — не рядок у протоколі, а прожите життя, обірване війною. І саме тому музей, який з’явиться за рік, варто читати не як перелік утрат, а як спосіб утримати пам’ять про тих, хто вже не розповість про себе сам.
Читайте також
Ще в розділі «Історія»
- «Дзиґа»: як львівський культурний феномен стає живим архівом
- Магістратура з бібліотечної справи: скільки коштує навчання у 2026/27 році
- Скарб Вільєни викрали за чотири хвилини: що відомо
- На Львівщині стартував прийом заявок на обласну премію в галузі культури
- Одеса відкрила нові зірки: Боєва, Голубовський, Ройтбурд






