Одеса відкрила нові зірки: Боєва, Голубовський, Ройтбурд

Ланжеронівська вулиця в Одесі знову приміряє на себе роль відкритого пантеону сучасності. У День міста тут урочисто відкрили три нові пам’ятні зірки — на честь Тетяни Боєвої, Євгена Голубовського та Олександра Ройтбурда. Кожне з цих імен — окрема глава в історії не лише приморського міста, а й усієї української культури.

Тетяна Боєва, якій цьогоріч виповнилося б 75, була не просто співачкою, а явищем у джазі. Випускниця за фахом піаністки, вона самостійно опанувала вокальну майстерність, орієнтуючись на американську класику. На початку 1970-х Боєва солювала в оркестрі Олега Лундстрема, а згодом її ім’я потрапило до десятки найкращих джазових вокалісток світу. Знаковою стала й премія Пола Маккартні — за виконання легендарної «Yesterday». Окремо варто згадати її педагогічну спадщину: Боєва виховала не одне покоління українських виконавців.

Інша зірка — Євген Голубовський, якому цьогоріч мало б виповнитися 90. Журналіст, культуролог, літератор і Почесний громадянин Одеси, він стояв біля витоків газети «Всесвітні Одеські новини» та багато років працював у Всесвітньому клубі одеситів. Його голос звучав у телепрограмах «Кінець століття» та «Нове століття», а літературна студія «Зелена лампа» під його орудою стала простором для багатьох авторів. З 2000 року Голубовський редагував альманах «Дерибасівська-Рішельєвська» — видання, що стало літописом міста.

Третє ім’я — Олександр Ройтбурд, художник, якого називають одним із ключових представників українського постмодернізму та фундатором «Нової хвилі» в живописі. Його зірку відкрили до 65-річчя від дня народження. Ройтбурд був не лише митцем, а й музейним реформатором: очолюючи Одеський художній музей, він ініціював створення цифрового каталогу фондів як частину загальнонаціональної музейної реформи. Його роботи зберігаються в музеях Одеси, Києва та Нью-Йорка, а також у приватних колекціях.

Традиція вшанування на Алеї зірок триває в Одесі вже 12 років. Як зазначив в.о. міського голови Ігор Коваль, кожне таке відкриття дає «відчуття постійності та неперервності нашої культури». Ці три зірки — не просто знаки на бруківці, а нагадування про те, що культура твориться не у вакуумі, а людьми, які не бояться експериментувати, навчати й змінювати світ навколо себе.