У Запоріжжі відкрили музей футболу: Шевченко про «життя попри війну»

У перший день осені Запоріжжя отримало простір, де оживає історія гри, яка тут завжди була більшою за спорт. Музей футболу відчинив двері в адміністративній будівлі «Славутич-Арени», і це стало подією, що виходить далеко за межі міста.

Відкривати музей приїхав президент Української асоціації футболу Андрій Шевченко. Його візит розпочався з нової підземної школи, яку відкрили того ж дня. Споруда має футбольний майданчик і секцію для дітей. Шевченко не приховував вражень: «Я вражений. Запоріжжя стає містом-прикладом». Він наголосив, що саме такі проєкти дають підстави говорити: попри війну місто живе, розвивається і показує приклад світові.

Ідея музею виникла не на порожньому місці. Спочатку планували створити енциклопедію запорізького футболу, але під час збору матеріалів стало зрозуміло: інформація зникає швидше, ніж її вдається зафіксувати. Голова Запорізької обласної асоціації футболу Микола Бєлий пояснив: якщо не зібрати й не зберегти те, що ще лишилося, відновити це буде неможливо. Робота над музеєм тривала рік, але, за словами Бєлого, запоріжці чекали на нього десятиліттями.

Експозиція займає сім залів. Тут і зона національної збірної України, і розповідь про футбольну інфраструктуру, і тайм-лайн запорізького футболу у світовому контексті. Окремий зал присвячений фан-культурі: у центрі — розбитий барабан, яким у 2000-х запорізькі вболівальники задавали ритм трибунам, а поруч — плакати, написані від руки, кожен в єдиному екземплярі. Є й вітрина, стилізована під касу, з унікальними шарфами клубів «Торпедо» та «Металург», якими поділилися фанати.

Найстаріший експонат — м'яч 1930-х років зі спеціальною шнурівкою. Його знайшли в Америці у приватній колекції, бо в Україні таких уже не лишилося. М'яч нецілий — ним грали, і це робить його особливо цінним. Історик Михайло Мордовськой, який працював над музеєм, розповідає: футбол тут показано як явище, що об'єднує, а не лише як трофеї та нагороди. Він переконаний, що такі локації потрібні, особливо під час війни, коли люди втрачають відчуття нормальності.

Шевченко залишив автограф на іменному стенді та розписався на футболці, яка стане музейним експонатом. Особливо йому було цікаво в залі збірної, де йдеться про гравців із Запоріжжя. Музей працюватиме безкоштовно, а першими його відвідувачами стануть учні міських шкіл.

Запоріжжя, яке щодня потерпає від атак, доводить: навіть за 20 кілометрів від фронту можна створювати простори, що повертають відчуття життя. Музей футболу тут — не про минуле, а про вперте бажання мати майбутнє.