Іспанський поет Берньє вперше в Україні: культура сильніша за страх

Літературна спільнота Луцька зустріла гостя з Іспанії, який не злякався ні війни, ні складних українських прізвищ. Хуан Антоніо Берньє — поет, перекладач і культурний менеджер із Кордови — уперше ступив на українську землю, аби взяти участь у фестивалі «Фронтера». Організатори чесно попередили його про ризики, пов’язані з воєнним станом, і пояснили правила безпеки. Однак бажання побачити країну на власні очі виявилося сильнішим за страх.

Берньє — лауреат поетичної премії Ojo Crítico Національного радіо Іспанії та низки міжнародних відзнак. Він також очолював фестиваль Cosmopoética, який у 2009 році отримав Національну премію Іспанії за популяризацію читання. На «Фронтері» він не лише читав власні вірші, а й ставив собі інше завдання: познайомитися з Україною та її людьми.

«У Західній Європі ми маємо багато інформації про темну сторону українського існування — війну, але дуже мало про світліший бік: вашу жагу до життя, відчуття культури та любов до краси, — сказав поет в ефірі програми «Культура на часі». — Ми, іноземні гості, можемо зробити свій внесок у розуміння не лише української війни, а й українського життя та вашого бажання бути щасливими».

Дорогою до Луцька Берньє читав антологію української поезії XX століття іспанською мовою, яку придбав ще вдома. Видання 1993 року, зізнається він, дало уявлення про історичний розвиток літератури, її здатність виживати й переосмислювати себе. Особливо його вразили автори покоління шістдесятників, хоча вимовити їхні прізвища іспанцеві виявилося непросто.

Як літературознавець, Берньє має більше можливостей знаходити українських авторів, ніж пересічні іспанці. Але для ширшого знайомства, переконаний він, потрібно значно більше перекладів. «Українська література значною мірою невідома в Іспанії. Ми добре знаємо новітню історію України через новини, але не знаємо минулого, тож так само не знаємо й літератури. Потрібні великі зусилля для перекладу», — наголосив поет.

Приїзд Берньє — не просто епізод культурного обміну. Це нагадування про те, що справжнє знайомство між країнами відбувається не через стрічки новин, а через слово, ритм і тишу між рядками.