Гіпсове панно у Чернівцях: демонтаж, суперечки та врятовані фрагменти

На розі вулиць Ольги Кобилянської та Вірменської, де колись стояв гастроном «Берізка», тепер планують звести семиповерховий житловий будинок із комерційними приміщеннями та підземним паркінгом. Під час підготовчих робіт будівельники натрапили на гіпсове панно, яке зображає чоловічі та жіночі постаті у традиційному гуцульському вбранні серед плодових дерев. Частину фрагментів уже було втрачено.

28 серпня панно демонтували, але перед цим на місце прийшли представники Спілки художників, архітектори, музейники та посадовці. Думки експертів кардинально розділилися. Скульптор Святослав Вірста припустив, що рельєф створили у 1980-х роках, і наполягав на збереженні: «Єдиний варіант — зберегти. Однозначно, що це є мистецький твір, бо такі роботи виконувалися при затвердженні художньої ради, до складу якої входили сім-вісім знаних художників. Це досить великий об’єкт, багатофігурна композиція».

Мистецтвознавиця Світлана Біленкова, авторка книги «Модерн у Чернівцях. Топографія краси», назвала панно «високохудожнім витвором монументально-декоративного мистецтва епохи модерну — віденської сецесії». Натомість начальниця міського управління культурної спадщини Вікторія Діденко висловила сумнів у його цінності, назвавши роботу «чистою радянщиною» — типовою оздоблювальною роботою 1970-х років, матеріал якої вже руйнується, а поверхня вкрита шарами олійної фарби.

Більшість експертів сходилися на тому, що повністю демонтувати панно неможливо — воно кришиться й перебуває в поганому стані. Голова місцевої спілки художників Юрій Гушкевич зауважив: «Навіть якби Леонардо да Вінчі робив це панно, ми не знаємо, як його законсервувати і як утримати так, щоб воно залишилося навіки. Основа тонка, цегла неміцна».

Зрештою, вирішили врятувати принаймні окремі елементи. Художник і скульптор Анатолій Житарюк розповів, що гіпс виявився дуже крихким, у багатьох місцях були забиті цвяхи, під гіпсом прокладена електропроводка. Фрагмент із головою гуцулки він заніс до Краєзнавчого музею, голову гуцула — до одного з департаментів Чернівецької міськради. Квітку взяла на пам’ять Мирослава Поповецька, голова Українського товариства охорони пам’яток і культури.

Ця історія залишила по собі більше запитань, ніж відповідей. Чи було панно справді мистецьким твором, чи просто типовою оздобою радянської доби — тепер уже не має практичного значення. Від багатофігурної композиції залишилися лише окремі фрагменти, які, можливо, колись стануть експонатами. А на місці гастронома зростатиме нова будівля, і лише збережені деталі нагадуватимуть про те, що тут колись було.