У
Українське словоКультура, мистецтво, література
Знайти

Порожнє крісло: театри й кінотеатри нагадають про зниклих безвісти

·251 слівредакція
Порожнє крісло: театри й кінотеатри нагадають про зниклих безвісти

В українських театрах і кінотеатрах з’явиться символічне порожнє місце, яке чекає на своїх глядачів. Так митці долучаються до розмови про людей, яких досі шукають.

30 серпня, у Міжнародний день зниклих безвісти, в українських культурних просторах стартує акція «Порожнє крісло». Упродовж кількох днів у залах театрів і кінотеатрів лишатимуть одне незайняте місце з позначкою «Місце, яке чекає». Це видимий жест пам’яті та підтримки для родин, які досі не дочекалися звісток про своїх близьких.

До ініціативи долучилися провідні культурні інституції країни: Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки в Києві, Івано-Франківський драматичний театр імені Івана Франка, а також Львівська та Одеська національні опери. До них приєдналися й інші заклади культури по всій Україні.

Ініціатори акції — творці серіалу-антології «Зниклі», прем’єра якого запланована на 2027 рік. Вони пояснюють: порожнє крісло — це водночас символ відсутності та очікування, болю і надії. «Це видимий знак солідарності з родинами, які продовжують шукати своїх близьких і чекати на їхнє повернення», — зазначають автори проєкту.

«Зниклі» об’єднають шістьох українських режисерів і режисерок: Наталку Ворожбит, Христину Тинькевич, Ірину Цілик, Олексія Тараненка, Євгена Туніка, Валентина Шпакова та Івана Уривського. Серіал складатиметься з різних жанрів та історій, але всі вони — про людину, яка зникла, і про тих, хто продовжує чекати. Ідея народилася у співпраці студії FILM.UA та Фундації Катерини Осадчої.

«Через силу мистецтва ми прагнемо привернути увагу до теми зниклих безвісти, підтримати родини, які живуть у невизначеності, та нагадати суспільству про тих, кого досі шукають. Ця акція є проявом солідарності, ми всі переживаємо спільну біду, і ніхто не має залишатися з нею наодинці», — розповіли творці антології.

Порожнє крісло — це запрошення до рефлексії. Воно нагадує: поки ми йдемо до театру чи кіно, десь є люди, які досі не знають, де їхні рідні. Культура стає простором, де про це можна говорити без зайвих слів — лише через тишу незайнятого місця.

Читайте також