Роман-дебют, номінований на Гонкура, запідозрили у «співавторстві» зі штучним інтелектом

Історія Йонаса, молодого гаїтянського вчителя історії та географії, який тікає від насильства й небезпеки, пролягає через дванадцять країн Америки аж до Канади. Це дебютний роман Телісона Орельєна, письменника гаїтянського походження з Квебеку. Книга говорить про подорож, пам'ять і духовність.

Спершу C'était ça ou mourir вийшов у Квебеку, а права на європейське видання придбало французьке видавництво Grasset. Після публікації у Франції наклад перевищив 35 тисяч примірників. Роман отримав Prix du Roman Fnac, Prix Méduse і Prix Première Plume, а також увійшов до довгих списків Гонкурівської премії, Prix Femina, Prix Médicis, Prix Théophraste-Renaudot і Prix Décembre. Книгу перекладають більш ніж двадцятьма мовами.

21 вересня анонімний акаунт Balance ton Claude у соцмережі X опублікував допис із твердженням, що роман «майже повністю написаний штучним інтелектом». «Ми перевірили кілька уривків з різних частин рукопису, щоб отримати ідентичний результат: 100 відсотків штучного інтелекту», — заявила група. Для перевірки, за її словами, використовували інструмент Pangram, призначений виявляти тексти, створені ШІ.

У дописі навели й статистику самого детектора: «Нагадаємо, що Pangram є найнадійнішим детектором ШІ: його рівень помилкових спрацьовувань становить 0,0041%, тобто приблизно один текст, написаний людиною, на 24 400. З 996 273 текстів, опублікованих до 2022 року, Pangram класифікує лише 14 (0,0014%) як частково написані ШІ». На цій підставі автори акаунта поставили під сумнів авторство роману й запитали, чи не мав би письменник зазначити ШІ своїм «співавтором».

Перевірка тих самих уривків іншими інструментами дала куди менш однозначні результати. Агентство France-Presse протестувало текст сімома іншими детекторами: Winston AI, detecting-ai.com, app.its-ai.org, detectgpt.com, isgen.ai, Copyleaks та Ghostbuster. Один сервіс визначив імовірність створення уривків ШІ на рівні 100 %, два дійшли протилежного висновку, ще два оцінили ймовірність у діапазоні від 7 до 59 %. Winston AI та Copyleaks давали різні результати залежно від уривка: для одного — 53 % і 100 %, для іншого — 0 %.

Видавництво Grasset назвало звинувачення «чутками»: «Ці інструменти, які нібито виявляють ШІ, самі є ШІ, які вигадують, ніби Біблія була написана штучно». Там також зауважили, що на Amazon продаються десятки романів, написаних за допомогою ШІ, але жоден із них, на думку видавництва, не має успіху або самобутності. Grasset висловило «абсолютну довіру» до письменника та заявило, що воно «проти будь-якої машини чи спроби виміряти, стандартизувати чи придушити творчість, яка назавжди залишається вільною».

Сам Орельєн пояснив повтори й мовні особливості, які автори анонімного акаунта назвали характерними для текстів, створених ШІ, «літературною традицією Гаїті та Карибського басейну». «Люди можуть сперечатися щодо мого стилю, але перетворення його прийомів на доказ використання штучного інтелекту не має нічого спільного з літературною критикою», — сказав письменник. Він подякував читачам, які «знаходять місце у своєму житті» для його книги: «У світі, де деякі люди завжди хочуть перевірити, звідки ти родом, перш ніж вислухати те, що ти кажеш, такий прийом глибоко мене зворушує».

Орельєн додав, що разом зі своїм редактором «готує досьє», аби довести авторство книги. Він також розповів виданню Libération, що перший варіант роману був написаний ще 2019 року — задовго до того, як програми штучного інтелекту для генерації тексту стали загальнодоступними.

За цією суперечкою варто бачити не так конкретну книжку, як тривогу, що її відчуває сучасна література перед обличчям машини, яка вміє складати речення. Детектори ШІ сьогодні дають протилежні відповіді на тому самому тексті, а отже, не можуть бути ні прокурором, ні суддею. Питання ж, яке вони неминуче порушують, глибше за будь-яку технологію: чи вміємо ми ще відрізняти голос від його імітації — і чи готові довіряти авторові, а не інструментові, який його підозрює.