35 років Незалежності: Миколаївський музей відкрив дві виставки-дзеркала

Миколаївський обласний краєзнавчий музей зустрічає 35-річчя Незалежності двома виставками, які розглядають одну епоху з протилежних боків. Перша, «Хроніки (НЕ) тиші. 35 років степового резонансу», охоплює час від кінця 1980-х до сьогодення — від перших кроків незалежної держави до повномасштабної війни.

У експозиції — не лише класичні музейні предмети. Старі газети кінця 1980-х — початку 1990-х викладені у формі водоспаду, що символізує свободу слова після десятиліть радянської цензури. Поруч — олімпійський вінок миколаївського фехтувальника Андрія Комара з Паралімпіади в Афінах 2004 року. Окремий розділ присвячений Миколаєву та війні: центральне місце тут посідає малюнок миколаївця Максима Бойка, який передали батьки загиблого захисника «Азовсталі» — молодшого сержанта Нацгвардії Євгена Логінова.

Друга виставка — «На зламі часу» — зосереджена на тому, що передувало проголошенню Незалежності. Документи, фотографії, прапори, особисті речі, гроші й марки відтворюють атмосферу кінця 1980-х — 1990-х. Частина експозиції розповідає про дисидентський рух, незалежну пресу, зародження громадських організацій та становлення Народного Руху на Миколаївщині.

Один із найцінніших експонатів — один із ранніх синьо-жовтих прапорів Миколаєва. Як розповіла авторка виставки Ірина Александренко, активісти Руху підняли його над заводоуправлінням «Океану» ще до того, як синьо-жовтий став державною символікою. «За це їх забрали до міліції, а потім громада їх визволяла», — зазначила вона. Згодом цей стяг несли в ході до першої річниці Незалежності в Києві та на заходах до 500-річчя українського козацтва на Запоріжжі, а пізніше він опинився в музейній колекції.

Разом ці дві виставки творять об’ємний портрет епохи: «На зламі часу» відповідає на питання, як Україна прийшла до Незалежності, а «Хроніки (НЕ) тиші» — що з цією Незалежністю сталося далі.