Міша Чернов отримав Folio Book Illustration Award за ілюстрацію до Ішіґуро

Іноді найважливіші новини приходять у листі, який спершу здається помилкою. Саме так сталося з українським ілюстратором Мішею Черновим, коли він дізнався про перемогу в престижному конкурсі Folio Book Illustration Award. «Я був дуже шокований і не міг у це повірити (і досі не можу повністю оговтатися), коли отримав електронного листа з цією новиною — настільки, що навіть замислився, чи це не scam», — зізнається художник.

Folio Book Illustration Award — це щорічний конкурс, який проводить британське видавництво The Folio Society. Він покликаний знаходити нові імена в царині книжкової ілюстрації, пропонуючи учасникам створити оригінальну інтерпретацію конкретного літературного твору. Цьогоріч таким твором став перший розділ роману-антиутопії Кадзуо Ішіґуро «Не відпускай мене» — історії про трьох друзів, які зростають в інтернаті Гейлшем, а згодом дізнаються, що є клонами, вирощеними для донорства органів.

Чернов обрав для ілюстрації сцену в лікарні, де Кеті ділиться з пацієнтом найтеплішими спогадами про шкільні роки. Цей епізод глибоко резонував із самим художником: «Мене охоплювало сильне відчуття розпачу та відокремленості, і сцена в лікарні глибоко резонувала зі мною, бо я знав, що більше не зможу відвідати деякі місця чи поспілкуватися з людьми, яких знав». Уперше він прочитав роман у середині 2022 року, коли навчався за кордоном і вже тривалий час не був в Україні.

Робота Чернова вирізняється не лише головною сценою, а й дитячими малюнками, що містять відсилання до ключових символів роману. Художник навмисно зробив їх менш розбірливими, щоб вони набували сенсу після прочитання всієї книги. Серед них — епізод із Томмі під час футбольного матчу, сцена в художній майстерні чи момент, коли Кеті слухає музику. Деякі елементи мають відверто символічний характер: на одному малюнку зображені три людські силуети та будівля, де двоє тримаються за руки, а третій стоїть осторонь. «Це може мати кілька тлумачень і залишається неоднозначним — можливо, це силуети Кеті та Рут, які тримаються за руки, підкреслюючи їхню дружбу, тоді як Томмі почувається самотнім упродовж перших років у школі; але це також можуть бути силуети Рут та Томмі або Кеті та Томмі, тоді як одна з дівчат залишається позаду», — пояснює ілюстратор.

Цікаво, що журі оцінює роботи «наосліп» — без знання імен авторів та їхнього контексту. Такий підхід Чернов вважає особливо цінним: «Такий підхід є більш цінним для митця, оскільки він усвідомлює, що саме його майстерність допомогла йому пройти так далеко». Журі відзначило його роботу за «сміливий візуальний стиль» та «креативну інтерпретацію» книги, хоча сам художник зізнається, що йому важко об'єктивно оцінювати власні твори.

До перемоги Чернов ішов не один рік: він стежив за діяльністю The Folio Society близько шести років, а на конкурс подавався вже вчетверте — попередні три спроби не принесли навіть потрапляння до лонглістів. Над фінальною версією ілюстрації він працював близько 30 годин, двічі перемальовуючи її, бо початкова ідея не спрацьовувала. Перемога вже відкрила перед ним нові професійні горизонти: «Можливість показати свою роботу журі Folio Society та поділитися нею на великій платформі вже відкрила для мене цілу низку можливостей, про деякі з яких я навіть не мріяв». Лауреат отримує 2 тисячі фунтів стерлінгів, ваучери видавництва та шанс опублікувати роботу в майбутньому виданні The Folio Society.

Чернов — випускник Фалмутського університету у Великій Британії, де здобув диплом бакалавра з ілюстрації з відзнакою. Його стиль формувався під впливом темної академії, готики та містики, а любов до текстур — завдяки досвіду роботи з літографією. «Необхідність враховувати дрібні деталі та сповільнювати темп роботи — це, мабуть, найголовніші уроки, які я виніс із літографії. І, звісно, тепер я просто обожнюю текстури — це ніколи не мине», — каже художник. На питання про українські книжки, які він хотів би проілюструвати, Чернов відповідає: «Їх так багато, що мені важко вибрати щось одне, але я б із задоволенням проілюстрував щось із класики, можливо, „Конотопську відьму“, або серію українських народних легенд та міфів — у них є щось глибоко гротескне й чарівне водночас».