У Львові відкрили виставку до 85-річчя Романа Лубківського

У Львівській обласній науково-педагогічній бібліотеці на вулиці Зеленій, 24, відкрили тематичну книжкову виставку, присвячену 85-річчю від дня народження Романа Лубківського. Експозиція розміщена на першому поверсі й охоплює видання різних років — від ранніх поетичних збірок до пізніших праць митця. Серед представленого — «Громове дерево», «Камінне жниво», «Словацьке літо», «Серпневе яблуко» та інші книжки, що дають змогу простежити еволюцію його голосу в українській літературі.

Роман Лубківський народився 10 серпня 1941 року в селі Острівець на Тернопільщині. Друкуватися почав із 1958 року, а після філологічного факультету Львівського університету імені Івана Франка працював редактором у видавництві «Каменяр» і заступником головного редактора журналу «Жовтень», який від 1990 року став «Дзвоном». До Спілки письменників України він вступив 1976 року, а від 1980 до 1992-го очолював її львівське відділення.

Його літературна праця відзначена найвищою нагородою країни: за збірку «Погляд вічності» 1992 року поет отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка. Пізніше, у 2006–2007 роках, він сам очолював комітет із цієї премії. Твори Лубківського перекладали багатьма мовами, а сам він зробив чимало для ознайомлення українського читача зі слов'янськими літературами.

Окрема сторінка його біографії — державотворення й дипломатія. Саме за ініціативою Лубківського започаткували традицію складати присягу президентів України на Пересопницькому Євангелії. У 1990–1994 роках він був народним депутатом, а ще 1976-го в складі делегації УРСР брав участь у роботі ХХХІ сесії Генеральної Асамблеї ООН. Від 1992 року обіймав посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України в Чеській і Словацькій Федеративній Республіці, а після її розділення до 1995-го — в Чеській Республіці.

Його заслуги відзначені орденами «За заслуги» II і III ступенів, званням «Заслужений діяч культури Польщі», літературними преміями та Золотим Гербом Львова. Серце поета зупинилося 23 жовтня 2015 року, коли йому було 74 роки. Поховали Лубківського в родинному гробівці на 67 полі Личаківського цвинтаря, а 2016-го на фасаді будинку на вулиці Крушельницької, 19, де він мешкав, встановили меморіальну таблицю.

Книжкова виставка — не лише данина пам'яті, а й нагода відкрити для себе поета, який умів поєднувати слово з дією. Його інтелігентність і мудрість лишаються орієнтиром для нових поколінь, а твори продовжують звучати так само актуально, як і десятиліття тому.