Галина Яблонська: прощання з акторкою, чия сцена тривала понад 80 років

Вона вийшла на сцену шестирічною — і не залишила її до глибокої старості. Галина Яблонська, народна артистка України, акторка Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, померла після тривалої важкої хвороби. Їй було 98 років.

Про втрату повідомив письменник і драматург Василь Неволов, заслужений діяч мистецтв України. Однією з перших відгукнулася журналістка й театрознавиця Світлана Гудзь-Войтенко.

Яблонська народилася 2 січня 1928 року в Умані на Черкащині — у родині, де сцена була не професією, а способом життя: мати була акторкою, вітчим Гілярій Яблонський — актором і режисером. Перший епізод вона зіграла у шість років, а вже 1936-го, восьмирічною, отримала роль Топсі у виставі «Хатина дядечка Тома» Вінницького державного театру.

Після війни працювала в театрах Проскурова, Кам’янця-Подільського, Вінниці, Дніпропетровська. 1951 року приєдналася до трупи театру імені Івана Франка в Києві, де її наставником став Амвросій Бучма. Вона належала до покоління митців, які формували франківську сцену, і була сучасницею Наталії Ужвій.

Серед її найвідоміших робіт — Олеся Богданівна у виставі «Самотня леді» Ігоря Афанасьєва. За цю роль акторку висували на мистецькі відзнаки, а сама постановка роками не сходила з репертуару. 19 лютого 2020 року відбувся її сотий показ — і головну роль знову виконувала Яблонська.

У доробку акторки — персонажі з творів Тараса Шевченка, Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Івана Карпенка-Карого, Івана Франка, Лесі Українки, Вільяма Шекспіра. Серед вистав — «Назар Стодоля», «Безталанна», «Маруся Богуславка», «Украдене щастя», «Камінний господар», «Кассандра», «Макбет».

2019 року її ім’я внесли до Національного реєстру рекордів України з формулюванням: «Найтриваліший період виступу на театральній сцені — 83 роки».

Поза театром Франка Яблонська вела власний Героїчний театр «Пам’ять» і працювала над міжнародним проєктом-конкурсом «Тарас Шевченко єднає народи». Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка називав цю діяльність частиною її культурно-просвітницької роботи.

Серед відзнак акторки — ордени княгині Ольги, театральна премія родини Амвросія Бучми «Бронек», мистецька премія «Київ» імені Амвросія Бучми та премія імені Марії Заньковецької.

Вісімдесят три роки на сцені — це не рядок з реєстру, а спосіб жити. Сцена, яку Яблонська залишила майже столітньою, пам’ятає її перший епізод і її останній вихід — і саме ця тяглість лишається найточнішою мірою її присутності в українському театрі.