Директорку школи мистецтв із Луганська засудили до 13 років у Криму

Окупаційний «верховний суд» Криму виніс вирок у справі Марини Коваленко — директорки Луганської школи мистецтв, яку звинуватили в державній зраді. Жінку засудили до 13 років колонії. Про це повідомили в Центрі прав людини Zmina.

Марину Коваленко викрали 10 червня 2025 року в Алушті, куди вона приїхала на відпочинок. Понад вісім місяців її тримали в ізоляції в сімферопольському СІЗО-2 без офіційного висунення обвинувачення. Лише в лютому жінку перевели до СІЗО-1 Сімферополя.

У червні ФСБ оприлюднила відео, на якому Коваленко розповідає про співпрацю з українською розвідкою. За версією російської спецслужби, Служба безпеки України нібито завербувала жінку під час перетину польсько-українського кордону. У ФСБ стверджували, що мотивом для співпраці стало те, що син Коваленко служить у Збройних силах України.

На оприлюдненому відео Марина говорить, що погодилася на конфіденційну співпрацю після того, як спробувала з’ясувати, чого саме від неї очікують. «Я запитала співрозмовника, що маю робити. У відповідь той пояснив, що нічого особливого не потрібно: жінка має фотографувати службові накази, які надходитимуть з росії, та пересилати їх», — розповіла Коваленко.

За даними ФСБ, за вказівкою «куратора» жінка збирала та передавала інформацію про діяльність наукових, освітніх та інших установ на окупованих територіях Луганської області та Криму, до яких мала доступ. У російській прокуратурі наголосили, що документи Коваленко фотографувала саме в школі в Луганську, а до Алушти приїхала на відпочинок.

За версією «суду», Коваленко сфотографувала документи, які містили персональні дані та службову інформацію, після чого нібито надіслала їх представнику української розвідки. Окупаційний суд визнав її винною у «державній зраді» та призначив покарання у вигляді 13 років колонії.

Історія Марини Коваленко — черговий приклад того, як на тимчасово окупованих територіях людей, які не мають жодного стосунку до військової чи розвідувальної діяльності, стають жертвами політично мотивованих переслідувань. Їй інкримінують те, що вона, працюючи в школі мистецтв, фотографувала документи, які могли становити інтерес для української сторони. Однак залишається відкритим питання, чи справді ця справа має реальні доказові підстави, чи є лише інструментом залякування цивільних на окупованих територіях.