Українське Слово

Із потеплінням Москва запропонувала Києву повернутися до газових переговорів і, водночас, нагадала про борги лютневих морозів, які, утім, привернули увагу до спроможності російського "Газпрому" виконувати контракти.

Голова "Газпрому" Олексій Міллєр заявив, що на початку року Україна здійснювала несанкціонований відбір російського газу, призначеного для європейських споживачів.

"Значні обсяги російського газу не доходили до європейських споживачів. В окремі дні на території України залишалося до 40 мільйонів кубометрів газу", - заявив пан Міллєр під час зустрічі із російським президентом Дмитром Медведєвим. За словами керівника Газпрому, "це завдало фінансові та репутаційні збитки "Газпрому".

У "Нафтогазі" вкотре відкидають ці звинувачення і наполягають, що Україна повністю виконує всі зобов’язання щодо транспортування російського газу до Європи.

Нові звинувачення проти України з’явилися одразу по завершенні візиту до Києва голови Державної Думи Росії Сергія Наришкіна.

Росія передала Києву свої пропозиції щодо нового газового контракту – заявив пан Наришкін, нагадавши, що дешевий газ можна отримати у Митному союзі Росії, Білорусі та Казахстану.

Перед тим російський посол в Україні Михайло Зурабов заявляв, що передав українському урядові листа від російського міністра енергетики Сергія Шматка, який пропонує відновити газові переговори, перервані лютневими морозами.

Показово, що до того часу газові переговори відбувалися між українським міністром енергетики Юрієм Бойком та головою "Газпрому "Олексієм Міллером. При цьому українські оглядачі звертали увагу на різні "вагові категорії" учасників переговорів і на відсутність у них "мандату" на ухвалення рішень міждержавного рівня.

Винні Україна, "хотілки" та спотовий ринок

Під час сильних морозів наприкінці січня – у лютому цього року, коли російський прем’єр Володимир Путін поставив перед керівництвом "Газпрому" завдання у першу чергу забезпечити газом російських споживачів, низка європейських країн заявили про те, що недоотримують російський газ. У деякі дні ці недопоставки складали до 30% від поданих "Газпрому" заявок.

Спочатку "Газпром" спробував за традицією звинуватити у цьому Україну, яка транспортує до 80% російського газу, що експортується до Європи. Мовляв, Україна забирає частину газу, призначеного для Європи. Але цього разу аргументи "Газпрому" не були сприйняті у Європі. Як заявила у розпал конфлікту речниця Єврокомісії з питань енергетики Марлен Холцнер, питання, чому європейські країни недоотримують газ, ЄС адресував саме "Газпрому".

Наступним поясненням, чому європейські країни недоотримують російський газ, була надзвичайна "вимогливість" європейських споживачів.

"Вони просять більше, ніж ми зобов’язані постачати. Є різниця між "хотілками" та узгодженими контрактними обсягами - максимальними обсягами, які визначені і на місяць, і на кожен день", - заявив начальник управління контрактів та ціноутворення "Газпромекспорту" Сергій Комлєв.

Ще за кілька днів заступник голови "Газпрому", керівник "Газпромекспорту" Олександр Медведєв заявив про повне відновлення контрактних обсягів поставок. Водночас він підкреслив, що лютневі морози цього року виявили системні проблеми, про які "Газпром неодноразово попереджав".

"У кризовій ситуації спотові ринки і відновлювані джерела енергії виявилися нездатними забезпечити зростання попиту", - заявив керівник "Газпромекспорту".

Водночас, за збігом обставин, саме у цей час на сайті Центрального диспетчерського управління паливно-енергетичного комплексу Росії припинила з’являтися інформація про обсяги видобутку газу.

Утім, події зими 2012 не тільки стали певним "дежавю" щодо звинувачень на адресу України у "несанкціонованому відборі російського газу, але й дали початок дискусії щодо того, наскільки взагалі російський "Газпром" здатен виконувати контракти, і чи має він достатньо потужностей із видобування та зберігання газу.

Газпром і "жінка з косою"

Насправді перший тривожний "дзвіночок" пролунав ще взимку 2004, але тоді жертвою звинувачень "Газпрому" стала Білорусь, газотранспортна система якої минулого року повністю перейшла під контроль Росії, - каже головний редактор The Russian Energy Weekly Михайло Крутіхін:

"В принципі, це вже не вперше, коли "Газпром" неспроможний виконувати свої зобов’язання. Можна навіть згадати зиму 2004 року, коли "Газпром" порушив свої зобов’язання щодо прокачки газу через Білорусь, і тоді також лунали звинувачення у бік Білорусі. Зараз відбувається те саме. А насправді "Газпром" зірвав власну програму будівництва підземних сховищ, а якимись запасними контрактами, наприклад, із Середньої Азії, не підстрахувався. Навпаки, "пустив під ніж" свої домовленості із Туркменістаном. Україна ж у даному разі вчинила по-лицарськи, коли запропонувала потужності своїх підземних сховищ, аби загасити пік попиту у морози", - каже російський експерт.

В Україні ж уперше звернули увагу на тактику "Газпрому" в дусі "кращий захист - це напад" трохи пізніше.

Взимку 2006, 2008 та 2009 років, коли за морозної погоди починалися перебої із постачанням російського газу до Європи, українські оглядачі припускали, що однією з причин "газових конфліктів" між Києвом та Москвою є бажання російського "Газпрому"замаскувати цими конфліктами власну неспроможність повністю виконувати контракти і збільшити видобуток газу.

За останні 10 років російський газовий гігант ніяк не може повторити рекорд 1993 року, коли було видобуто 578 мільярдів кубів газу. У 2011 році "Газпром" видобув лише 510 мільярдів кубометрів, хоча плани були на 10 мільярдів кубів більшими.

"Під час цієї зимової кризи ми, безумовно, не побачили смерті "Газпрому", але, умовно кажучи, ми побачили за його спиною персону з косою, і це – не Тимошенко. Ми побачили, що "Газпром" не має ані технічних, ані фінансових можливостей наростити видобуток газу", - каже експерт Інституту Енергетичних досліджень Юрій Корольчук.

Крім того, як твердить експерт, "Газпром" захопився великими транспортними проектами, на кшталт "Північного потоку", які у самій Росії називають "відкатопроводами", а для розвитку перспективних видобувних проектів змушений залучати іноземних інвесторів – Францію та Норвегію на Штокмані, на Сахаліні – Велику Британію, на Ямалі – Німеччину.

Унікальний хаб

Пояснюючи, як "Газпрому" та його європейським клієнтам все ж таки вдалося забезпечити споживачів газом і теплом під час морозів, заступник голови "Газпрому" та керівник "Газпромекспорту" Олександр Медведєв згадав і про газові сховища (ПГС), наявність яких у Австрії, Німеччині та Сербії дозволила дещо "загасити" попит у пікові моменти. Він також заявив, що до 2015 року "Газпром" розраховує на створення мережі ПГС потужністю у 5 мільярдів кубометрів.

Водночас нинішня потужність українських сховищ, що розташовані на західному кордоні України, становить близько 30 мільярдів кубометрів.

"Якби свого часу ми посунулися ближче до Європейського енергетичного співтовариства, і допустили б Євросоюз як акціонера наших "підземок", тоді б ЄС міг би половину обсягу ПГС – 15 мільярдів кубів – заповнити своїм газом, купленим у Росії, а ще 15 мільярдів кубів ми могли б залишити для себе. Бо нам не потрібні ці 30 мільярдів кубів, і у нас немає, на відміну від "Газпрому", якихось юридичних зобов’язань постачати газ до Європи, коли вона замерзає", - каже член енергетичного комітету Верховної Ради Олександр Гудима.

Юрій Ковальчук також вважає, що саме щодо сховищ співпраця із Європою була б найбільш реальною та вигідною для України:

"Європа є у дуже непростій ситуації, бо їй хочеться і заступитися за Україну, щоб не втратити її, як Білорусь, і щоб "Газпром" не отримав контролю над українською ГТС та сховищами, і отримати від "Газпрому" якісь гарантії забезпечення тих обсягів газу, що зафіксовані в контрактах. Наскільки я знаю, Європа цілком готова до розмови про розподіл акцій саме щодо сховищ", - каже експерт Інституту енергетичних досліджень і підкреслює, що саме на цьому напрямку пропозиція України була б унікальною:

"За великим рахунком, там можна було б навіть створити газовий хаб. Але якщо зараз найбільший газовий хаб у Європі, у Баумгартені, розрахований на максимум 14 мільярдів кубів газу, то у наших сховищах на Заході України можна зберігати до 25 мільярдів кубів активного газу, тобто, це без урахування технічного газу, потрібного для роботи системи", - каже Юрій Корольчук.

Третій - зайвий?

І українська, і російська сторона офіційно не коментують, що саме міститься у запропонованих Москвою нових контрактах. Проте "Коммерсантъ-Украина" із посиланням на джерела серед учасників переговорів, писала, що мова йде про 10% знижку на газ в обмін на зобов’язання України викупити весь законтрактований обсяг газу – 33 мільярди кубів, а не 27 мільярдів, про які на початку року говорив міністр енергетики Юрій Бойко.

Зниження ціни із нинішніх 415 доларів за тисячу кубів до 200-250 доларів можливе лише за умови створення консорціуму з управління української ГТС, де "Газпром" хоче мати половину акцій, тоді як Київ наполягає на залученні до консорціуму європейської сторони і розподілу пакетів як 33% за "Газпромом" та ЄС і 34% - за "Нафтогазом".

Ще на початку цього року про бажання приєднатися до україно-російських газових переговорів заявили і у Брюсселі. Єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Еттінгер виклав свої пропозиції у листі до російського міністра енергетики Сергія Шматка. Як писала російська газета "Московские новости", пан Шматко відповів дуже дипломатично, але згоди на приєднання європейської сторони до газових переговорів з Україною не дав.

Російський експерт Михайло Крутіхін каже, що в газових стосунках з Україною Росії зовсім не потрібна участь Європи:

"Гадаю, участь європейців у переговорах, і у так званому тристоронньому консорціумі з управління українськими газотранспортними мережами є дуже маловірогідною. По-перше, "Газпром" зацікавлений у отриманні повного контролю над транзитним напрямком, що йде через Україну. По-друге, "Газпрому" зовсім не потрібна там присутність європейських спостерігачів, які завадять проведенню звичної політики безконтрольного керування потоками", - каже російський експерт.

Водночас експерт українського Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук додає, що він би не покладав великих сподівань на те, що у нових контрактах "Газпром" запропонує Україні якусь реальну знижку. Експерт називає відомі на даний момент пропозиції певною "бізнесовою хитрістю" російської компанії:

"Газпром", фактично, змушує Україну викупити обсяги газу згідно із контрактом. Згідно із контрактами, 41 мільярд кубів – це той обсяг, який Україна має або викупити, або заплатити за нього. А ми знаємо, що були заяви про те, що Україна хоче викупити лише 27 мільярдів. Якщо йтиметься про знижку у 10%, а, наскільки я знаю, такі розмови ведуться, то "Газпром" змусить Україну викупити 38-40 мільярдів кубів. У такому разі Україна за 2012 рік заплатить більше, ніж заплатила би за менші обсяги при ціні без знижки", - підраховує експерт і додає, що деякі європейські компанії, крім того, що отримали знижки у 15-20%, ще й домоглися змін у формулі ціни та права викуповувати частину російського газу за спотовою, тобто, меншою ціною (300-320 доларів за тисячу кубів).

Усі звірі рівні, але деякі - рівніші

Впродовж останніх двох років, коли Україна безуспішно домагається від "Газпрому" перегляду газових контрактів, укладених у січні 2009 року, низка європейських компаній, серед яких такі провідні партнери "Газпрому" як німецька Wingas чи французька GDF Suez, уже домоглися такого перегляду.

При цьому восени 2011 року в офісах "Газпрому" у низці європейських країн були проведені обшуки через, як пояснювали у Брюсселі, підозри Єврокомісії, що "Газпром" та його європейські "доньки" причетні до діяльності, яка заважає вільній конкуренції і порушує антимонопольне законодавство ЄС.

Після лютневих морозів та перебоїв із виконанням контрактів "Газпром" пішов на подальші знижки у ціні на газ для європейських компаній без жодних умов.

"Наші партнери попросили нас переглянути ціни. Ми скоригували параметри ціни, що привело до зниження ціни в середньому на 10%", - заявив заступник голови "Газпрому" Олександр Медведєв.

За інформацією "Газпрому", середня ціна російського газу для Європи у 2012 році складе 415 доларів за тисячу кубометрів, тоді як для України ця ціна зараз становить 516 доларів, а із урахуванням "харківської" знижки – 416 доларів за тисячу кубів.

Анастасія Зануда, Бі-бі-сі