Українське Слово

Криза світового менеджменту у тому, що єдиним критерієм успіху для нього є прибуток. Людина, як така, у підприємництві немає вартості — працівника трактують як ресурс, а не як особистість. І коли з’являється кризова ситуація, цей «ресурс» викидають на суспільний смітник, не думаючи, що з людиною буде далі.

Таку думку висловив видатний економіст, член Римського клубу, довголітній директор Міжнародного інституту менеджменту у Швейцарії, один із фундаторів економічного форуму в Давосі Богдан Гаврилишин під час зустрічі з учасниками програми Key Executive МВА Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS).

Трактування працівника лише як ресурсу, на думку Богдана Гаврилишина, є аморальним. «Також існує жахлива різниця у заробітній платні — від самого верху до низу. Тож як довго така система може витримати? Світ зараз переживає кризу дарвіністичного капіталізму», — вважає експерт.

Будучи радником першого президента України та низки українських урядів, провідний економіст вважає, що українські політики, які були та є при владі не зможуть, не хочуть і не вміють провести Україну через трансформацію. «На жаль, влада, яка прийшла після Помаранчевої революції, не вміла слухати, вони замало знали про демократію, вільний ринок, ілюзорно дивилися на світ. Цінностями наших політиків мають стати політична свобода, добробут народу, соціальна справедливість, симбіотичне співжиття з природою, а не кричуща нерівність між багатими і бідними».

Попри все, Богдан Гаврилишин залишається величезним оптимістом: «Я з оптимізмом дивлюся у наше майбутнє, хоча розумію, наскільки жахливою є зараз ситуація. А ще я вірю у доброту людей. Якщо ти віриш у це, то елемент доброти стає сильнішим. І багато того, що мені вдалося зробити у світі, сталось лише завдяки цій вірі».

Підсумовуючи зустріч у Львівській бізнес-школі УКУ (LvBS), Богдан Гаврилишин зазначив: «Я був радий побувати у цій школі, поспілкуватись, відчути конструктивну атмосферу. А головне зрозумів, що ця школа приносить добрі плоди для України — виховує керівників підприємств, які будуть етичними, гуманним та патріотичними».

Довідка

Народився Богдан Гаврилишин у селі Коропці Тернопільської області. Перед кінцем Другої світової війни потрапив до Німеччини, а згодом, в таборі біженців, отримав середню освіту. В 1947 році виїхав до Канади. 1952 року отримав дипломом інженера, а 1954 — диплом магістра.

1960 року розпочалася багаторічна педагогічна діяльність пана Гаврилишина. Вісім років він керує навчальними програмами в Міжнародному інституті менеджменту в Женеві, викладає курси з економічного розвитку, світового бізнесового середовища, керівництва міжнародними операціями та державного управління. 1968 року Богдан Дмитрович стає директором цього навчального закладу й керує ним вісімнадцять років. За час роботи в МІМ-Женева Богдан Гаврилишин виростив цілу плеяду спеціалістів вищої кваліфікації для сотень компаній в усьому світі.

Водночас Богдан Гаврилишин провадив наукову роботу та плідну громадську діяльність. 1972 року його обирають членом Римського клубу, 1973 року — членом Міжнародної академії менеджменту, 1975 року — членом Світової академії мистецтва та науки. 1976 року пану Гаврилишину присуджено ступінь доктора економіки Університету Женеви, почесного доктора права Йоркського університету (Канада) — 1984 року та Університету Альберти (Канада) в 1986 році. Згодом доктор Гаврилишин отримує почесну відзнаку (Engeneering Hall of Distinction) Університету Торонто (Канада). Про високий міжнародний авторитет Богдана Дмитровича свідчить те, що він є знаним консультантом з питань державного управління та міжнародного бізнесу, виступає доповідачем, модератором і головою на міжнародних наукових конференціях та семінарах у понад 70 країнах світу.

В науковому доробку вченого понад 100 статей з проблем менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ.

У 1991 році створив і очолив Консультативно-дорадчу раду при Президії Верховної Ради України, був радником першого Президента України, чотирьох голів Верховної Ради та трьох Прем’єр-Міністрів.