Українське Слово

У Києві відбулася презентація другого тому українського перекладу мемуарів Лі Куан Ю «Сингапурська історія: з третього світу — в перший». Дискусія, що відбулася під час презентації книги дала велику поживу для роздумів.

Крім економічного дива Сінгапуру, вражає особистість Лі Куан Ю. Усі учасники дискусії наголошували на його широті думки та ретельному підборі кадрів. Швидкий розвиток Сінгапуру став можливим, завдяки здатності еліти до самообмеження, низькому рівню опортунізму і дуже високому рівню відповідальності. Важливо не тільки вимагати такої відповідальності від перших осіб, але і проявляти її в собі.

Для Лі Куан Ю характерна безперервна самоосвіта. Він показав приклад, як одна людина з групою однодумців може «витягнути» країну.

Люди, що зустрічалися з ним, відзначали, що він завжди дивиться уперед на 50–100 років і приймає рішення, спираючись не лише на сьогоднішню інформацію. Лі Куан Ю є прихильником меритократії. Кожен сінгапурський чиновник є одночасно військовим. Лі Куан Ю казав, що державу Сінгапур легше було побудувати з китайцями, що звикли до конфуціанської дисципліни, а з індусами (які, згідно з релігією, живуть одним днем) — складніше.

Наші дипломати відзначили зацікавленість Лі Куан Ю Україною. На його думку, Україна має майбутнє, але нам треба змінювати менталітет. Потрібно вивчати мови. Крім ринкової економіки, треба опановувати сучасні технології. «Подивіться на 50 років уперед: ким тоді буде Європа, ким будуть США, ким буде РФ з своїми нафтодоларами?»

Лі Куан Ю звернув увагу на Чорне море — ми не використовуємо свої переваги. Торгівельний флот України має розвивати морські перевезення. Україні треба повернутися до тої інфраструктури, яку ми вже мали.

Географічно Сінгапур — це золота клітка, але він живе, як увесь світ. Був запозичений досвід п’ятирічок. Лі Куан Ю намагався бути постійно обізнаним у світових тенденціях. Його принцип: «Ніколи не йти проти. Зрозумійте, як йде процес і використайте цей рух.»

Але наскільки ми знаємо, що робиться у світі? Лі Куан Ю казав українцям: робіть власну країну власними силами. В Сінгапурі працює багато українців на дуже добрих посадах. Якщо делікатно, з сінгапурськими українцями можна мати справу.

Проте, присутні наголосили і на тому, що не варто робити з Лі Куан Ю благосного старця, який дає поради усьому світу. Він протягом 40 років веде авторитарну політику і те, що Сінгапур називається республікою — нічого не значить. Світовий банк вважає, що у Сінгапурі найкращі умови для ведення бізнесу. Сінгапур — це 8-й за обсягом національний продукт у світі. Усе це — результат жорсткої політики Лі Куан Ю і його наступників.

Як диктаторський режим Сінгапура зміг забезпечити порядок, не вдаючись до масових репресій? На початку практично усі китайські комуністи були витіснені із Сінгапуру.

Як працювали з опозицією? Через судову систему. Надзвичайно жорстко. Накладали дуже великі матеріальні визиски.

Два томи першої книжки відповідають на питання: «Що було зроблено у Сінгапурі?» Зараз перекладається третя книжка: як це було зроблено? Цим Опікується Володимир Панченко.

Лі Куан Ю дуже ефективно боровся з корупцією. Державні службовці, що були засуджені за корупційні діяння, після відсидки виходили з тюрми буквально голими. Нині зарплата міністрів у Сінгапурі складає 2/3 середньої заробітної плати 48 топ-менеджерів світових транснаціональних корпорацій. Впровадження обов’язкової англійської мови відкрило доступ до інноваційних технологій. Попередній колоніальний досвід дав населенню розуміння британських і християнський цінностей.

Богдан Гаврилишин, який узяв участь у дискусії за допомогою Скайп-технології, наголосив, що Сінгапур має дуже маленьку територію, там відсутні ресурси, навіть питна вода. Лі Куан Ю узяв в адміністрацію дуже молодих людей. Вони мали лише порт. Вони розбудовували економіку через державні підприємства, об’єднані у Domestic Holding. Перші заступники міністрів були одночасно членами наглядових рад підприємств. Це багатоетнічна держава. В Сінгапурі з мудрим керівництвом була непотрібна опозиція.

На пострадянському просторі приклад з Сінгапуру і Гонконгу брала Грузія. У дискусії взяв участь заступник міністра економіки Грузії Іраклій Аткава. Досвід Сінгапуру є дуже важливим, вважає він. Але порівнювати Грузію з Сінгапуром некоректно, хоча результати помітні. Місце Грузії у рейтингу зручності ведення бізнесу за 5 років піднялося зі 120-го до 12–16-го місця.

Грузинський досвід показує, що потрібно бажання на політичному рівні і підтримка суспільства. Реформи мають проводитися рішуче й бути справедливими. Принципово важливою реформою була боротьба з корупцією, перемога над системою непотизму і неформальними економічними зв’язками.

Коли з’являється можливість працювати чисто і без корупції людям стає легше. Напевне, у Грузії цей перехід відбувся. Ціннісна база сучасної Грузії відрізняється від пострадянських країн. Чим складніша ситуація у країні, тим легше розпочати і впровадити зміни.

Євген Глібовицький, директор компані Pro.mova, наголосив, що рівень інфантильності, яку ми намагаємось реалізувати в підходах до світу, вражає. Ми весь час шукаємо чарівну таблетку, щоб воно само розсмокталося. Одна з таких чарівних таблеток полягає у тому, що ми шукаємо якогось чарівного диктатора, який зробить усе за нас, а ми нічого робити не будемо. Ми знаємо про успішні диктатури через приклади успішних диктатур. Але набагато більше диктатур, які не були успішними.

Насправді, роботу прийдеться виконувати кожному з нас. Це буде болісно і не буде простих рішень. Ми можемо надихатися прикладом Сінгапура, але свою домашню роботу ми маємо виконати самі.