«Схід Опера Фест – 2026»: у Харкові театр зібрав 12 тисяч глядачів

Харків на місяць став сценою для театрів з усієї країни. З 22 серпня до 18 вересня тут тривав Національний фестиваль «Схід Опера Фест – 2026»: 28 фестивальних днів, 38 подій, 18 театрів із 11 міст. За підрахунками ХНАТОБу, фестиваль відвідали понад 12 тисяч глядачів.

Географія учасників охопила Київ, Львів, Одесу, Полтаву, Миколаїв, Херсон, Суми, Івано-Франківськ, Дніпро, Кропивницький і Харків. Серед колективів — національні театри, музичні та драматичні трупи, а також театри міст, розташованих поблизу фронту або тих, що зазнали наслідків російської агресії.

Умова участі була одна: показати вистави й творчі проєкти, створені вже під час повномасштабного вторгнення, з українським контекстом та українськими авторами. «У результаті Харків став майданчиком для зустрічі мистецьких висловлювань, народжених із одного спільного досвіду, але сказаних різними театральними мовами», — зазначив керівник проєкту, генеральний директор — художній керівник Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М. В. Лисенка Ігор Тулузов.

Програма поєднала класичну оперу та балет, рок-оперу, мюзикл, пластичну драму, театр ляльок, мультимедійні проєкти, концертні програми й експериментальні сценічні форми. Окремим напрямом стала нова українська симфонічна музика, написана під час повномасштабної війни.

Із 38 подій — дві прем’єри, два святкові концерти хнатобівців у метро, три виставки та Всеукраїнський круглий стіл «Музичний вимір українського театру в часи війни: нові сенси, нова відповідальність». Сам ХНАТОБ показав п’ять вистав, п’ять концертних програм і взяв участь у трьох спільних гала-концертах.

Фестивальними прем’єрами стали симфонічний проєкт «Ода стійкості» та авторський хореографічний проєкт «У скронях» / «Жнива». «Оду стійкості» представили 29 серпня, у День пам’яті захисників і захисниць України: вона об’єднала професійних музикантів, молодих українських композиторів і військовослужбовців, а в програмі прозвучали три світові прем’єри творів молодих харківських композиторів, написаних під час повномасштабного вторгнення. 15 вересня показали роботу хореографа Костянтина Томільченка на музику Сергія Бакая — два одноактні балети про людей, які по-різному проживають спільну реальність. «Це не патріотична сага, а психологічна», — наголосив Костянтин Томільченко.

У фестивальних програмах взяли участь народні артисти України Людмила Монастирська, Олег Злакоман, Сергій Ковнір, Сергій Мегера, Тетяна Анісімова та заслужені артисти України Алла Позняк і Віталій Білий. Своє мистецтво показали колективи Національної опери України, театру імені Івана Франка, Київського театру оперети, Дніпро Опери, театрів Сум, Миколаєва, Херсона, Полтави, Одеси, Кропивницького, Київського муніципального театру опери та балету, а також харківські «Нафта», «Березіль» і Харківський театр ляльок.

18 вересня відбувся Всеукраїнський круглий стіл. Театрознавці, музикознавці та театральні критики говорили про вплив війни на український театр, зміни репертуару й художньої мови, розвиток української музичної культури, підтримку сучасних композиторів і роботу з національною спадщиною. Ішлося і про практичні виклики: нестачу професійних музичних режисерів, проблеми з акторськими та вокальними складами, від’їзд частини артистів і солістів через війну та небезпекові ситуації. Там же презентували спеціальний випуск журналу «Український театр», присвячений фестивалю, з рецензіями на вистави та матеріалами про сучасні процеси в українському музичному театрі. «Це спроба зафіксувати момент, коли український музичний театр перевизначає себе: що вважає своїм, як працює із спадщиною, якою мовою говорить із сучасністю і якої інституційної форми потребує», — зазначила шеф-редакторка видання Ганна Шерман. Наступного дня, 19 вересня, Харків Опера провела майстер-клас для молодих артистів за участю народної артистки України Тетяни Анісімової та заслуженого артиста України.

Фестиваль у місті, яке живе під обстрілами, — це не лише статистика про 38 подій і 12 тисяч глядачів. Це спосіб театру говорити про війну власною мовою: через оперу, балет, лялькову виставу чи симфонію, написану вчора. І, зрештою, спосіб не дати цій мові зникнути.