«Роттердамські скелі»: грінвошинг чи нове диво світу

Серед архітектурних анонсів, які обіцяють змінити місто, іноді трапляються проєкти, що викликають не захват, а суперечки. Саме так склалося з Rotterdam Rocks! — комплексом із семи гігантських валунів, узятих у зелені шати, який має постати в Роттердамі. Його задумали як простір, що надихатиме на екологічніший спосіб життя: усередині розмістять виставкові зали, конференц-залу, готель і ресторани. Та чи не перетворюється екологічна риторика на декорацію?

Барнабас Калдер, дослідник архітектури з Ліверпульського університету, вважає, що проєкт варто скасувати. Його аргументи — не про естетику, хоча й вона дістається: форму будівлі вже порівнюють із мультяшним світом Флінстоунів, купою екскрементів і навіть із геніталіями. Річ у тім, що, на думку Калдера, це класичний приклад «плантвошингу» — коли озеленення фасадів має приховати неекологічну суть конструкції. Як листочок базиліку на стейку не робить страву веганською, так і рослинність на бетоні не робить будівлю стійкою.

Зауваження дослідника стосуються й ресурсів. Будівництво має використати «низьковуглецевий бетон» із доменним шлаком, але, як зауважує Калдер, виробництво такого шлаку майже вичерпане — тож інший проєкт змушений буде скористатися звичайним цементом. Із перероблено сталлю схожа історія: попит на неї вже величезний, тож якщо старі балки поїдуть у Роттердам, деінде їх забракне. Виходить, що «зелені» матеріали лише пересувають проблему, а не розв'язують її.

Утім, не все в проєкті піддається критиці. Температура у виставковій зоні коливатиметься в розумних межах, що зменшить потребу в кондиціонуванні. У ресторані подаватимуть рослинну їжу, а навколо будівлі буде багато зелені. Та ось готель на 200 номерів і дорогі ресторани, розраховані на туристів, виглядають дивною відповіддю на заклики відмовитися від виснаження ресурсів. Ідея, що 20% із 25 мільйонів відвідувачів за пів століття змінять свої звички та скоротять вуглецевий слід на дві тонни щороку, видається Калдеру сумнівною.

Натомість він пропонує інший шлях: витратити 240 мільйонів євро, які коштуватиме будівництво, на пілотні екологічні заходи. Такі програми, за даними Shift, замовника проєкту, уже дають скорочення викидів у середньому на 30%. Це заощадило б 15 тисяч тонн викидів, які генерує будівля протягом 50 років, і ще 35 мільйонів тонн, що їх продукують туристичні подорожі.

Зрештою, питання не лише в конкретній будівлі, а в тому, яку ідею ми закріплюємо в суспільній свідомості. Якщо сталий розвиток — це нові бетонні вежі з ліфтами й потужними системами очищення повітря, головне, щоб їх засадили зеленню, то ми заганяємо себе в хибне коло. Найкращий приклад, який може дати архітектурна фірма чи замовник, — це радикально відмовитися від шкоди, яку завдає будівництво. І, можливо, інколи найекологічніший проєкт — той, що лишився на папері.