Коломия обирає обличчя музейного кварталу: креслення 1895 року чи сучасність

Історичний квартал у Коломиї має власну тяглість, зафіксовану в папері: архівні проєкти забудови цієї ділянки датовані 1895 роком. Саме від цієї точки відштовхується розмова про майбутнє музейного комплексу, яку розпочав архітектор Гриць Бойчук.

Він оприлюднив і старі креслення, і сучасні візуалізації можливого завершення кварталу. На архівних аркушах читається задум великої будівлі з куполами та багато декорованими фасадами. Сучасний варіант тримається іншої логіки: стриманіші площини, великі вікна, скляний кутовий об’єм — при цьому прилеглу історичну забудову передбачено зберегти.

Ключове тут — не вибір між «красивим» і «потворним», а питання методу. Перед проєктантами постає кілька доріг: відтворити забудову за оригінальними кресленнями кінця XIX століття, запропонувати цілком нову сучасну архітектуру, шукати рівновагу між новим і старим середовищем або взагалі залишити ділянку незабудованою.

«Досить цікавий виклик — запропонувати “актуальне” завершення історичного кварталу з розвитком інфраструктури музейного комплексу», — написав Бойчук.

У цій фразі чути не заклик до стилізації, а запрошення до розмови про час. Кожен із варіантів має свою ціну: реконструкція за старими кресленнями повертає втрачений образ, але вимагає чесності щодо того, чим є копія; сучасна архітектура дає будівлі право на власний голос, але мусить не заглушити сусідів; поєднання старого й нового — найскладніше з ремесел, бо тримається на пропорції, а не на компромісі. А відмова від забудови — теж рішення, яке має свої наслідки для музейної інфраструктури.

Автор не бере відповідь на себе. Він пропонує коломиянам висловитися, який підхід вони вважають доречнішим. І в цьому, власне, і полягає подія: місто отримує нагоду говорити про власний простір не готовими рішеннями, а мовою вибору — між пам’яттю, сучасністю та їхнім спільним майбутнім.