У Запоріжжі зруйновано корпус університету — пам'ятку культурної спадщини

Це не просто університетський корпус. Це колишня Олександрівська жіноча гімназія — одна з тих будівель, з яких поставало нинішнє Запоріжжя. Її звели у 1902–1903 роках за проєктом міського архітектора Фадея Пекутовського.

Пряме влучання в будівлю на вулиці Гоголя, 62 спричинило пожежу. Пошкоджень зазнали також четвертий і п'ятий корпуси. Серед студентів та працівників постраждалих немає.

Споруда поєднує риси пізнього історизму, неоренесансу та «цегляного» стилю: Т-подібний план, аркові вікна, декоративне оздоблення з керамічної цегли. У 1911 році до неї добудували домовий храм.

Історія цієї будівлі вміщає чи не все минуле століття. Після закриття гімназії у 1920 році тут розташовувався штаб 30-ї стрілецької дивізії, з 1921-го — військовий госпіталь. У 1926 році будівлю передали Запорізькому педагогічному технікуму, а в 1930-му — педагогічному інституту. Після Другої світової війни тут діяла середня школа. У 1979 році споруду знову повернули інституту: спершу в ній містилися факультети фізичного виховання та історичний, а з 1987 року — біологічний.

Пам'яткою історії будівлю взяли на облік у 1971 році, а 1987-го вона отримала статус пам'ятки архітектури місцевого значення.

Загалом в Україні внаслідок дій російської армії пошкоджено або знищено 1990 пам'яток культурної спадщини. ЮНЕСКО запустило програму для захисту та збереження документальної спадщини України з фінансуванням у розмірі 2 млн євро.

Коли руйнують будівлю, руйнують не лише стіни. Зникає те, що робило місто собою: гімназійні коридори, які пережили зміну епох, цегла, покладена майстром понад сто років тому. Відбудована стіна ніколи не буде тією самою — і саме тому кожне таке влучання є втратою, яку неможливо порахувати в квадратних метрах.