Реліквії останнього пароха Урича повернулися до плебанії, де він жив

Стіни плебанії в Уричі пам'ятають багато. Колись це був дім священика, тепер тут музей — і саме сюди повернулися речі, що належали його останньому господарю. Отець Степан Василик був парохом села доти, доки радянська влада не заборонила діяльність місцевої церкви. Відтоді минуло чимало часу, але родина не розгубила спадок.

Передав його племінник священника — художник Орест Дулин. Колись він жив у цій самій плебанії разом із дядьком; тепер у її приміщенні розташований музей заповідника. Важко уявити кращий спосіб замкнути коло: речі повертаються туди, де їх колись тримали в руках щодня.

Серед переданого — особисті документи отця Степана, його рукописи й архівні фотографії. До колекції також увійшли ікона, рушники з місцевої церкви святого Миколая та родинні вишивки. Окремо — столик-накасник із оригінального інтер'єру плебанії та картина із зображенням Тустані, яку написав сам Орест Дулин.

Ці предмети — не просто експонати. Це свідчення про те, як жило село, коли в ньому ще звучала молитва, і про те, як пам'ять про ту добу зберігали в родині понад пів століття. Кожен рушник і кожен аркуш рукопису тут промовляє більше, ніж абзац підручника.

Заповідник «Тустань» відомий насамперед скельним містом, але такі надбання роблять його не лише археологічною пам'яткою, а й місцем живої пам'яті. Історію часто уявляють чимось далеким — а вона вміщується у вишивку, ікону і стіл, за яким сиділа одна конкретна родина. Тепер цю історію зможуть побачити всі.