«Фестивальний Кавунник» у Херсоні: театр, який тримає прапор стійкості

Кавун для Херсона — не просто ягода, а знак міста, його смак і пам'ять. Тож коли організатори «Мельпомени Таврії» назвали свій новий формат «Фестивальним Кавунником», ішлося не про кулінарію, а про спробу зробити з локальної традиції впізнаваний бренд. Основою стали звичні театральні капусники, до яких додали інтерактиви, конкурси та безпосереднє спілкування з глядачами.

Цьогоріч фестиваль проходить під гаслом «Театр там, де ми». За словами президента фестивалю, директора херсонського театру ім. М. Куліша Олександра Книги, вистави вже навчилися грати в різних просторах, і тепер ці локації використовують також у Херсоні та, зокрема, в Миколаєві. «Головне, що ми не відкривали завчасно реєстрацію, бо в нашій ситуації дуже складно планувати завтрашній день. Але ми запросили друзів, вони відгукнулися і це найголовніше», — розповів він. Книга наголосив, що «Мельпомена» крокує Україною попри ситуацію в країні, і що культура та мистецтво дають сили триматися.

Для херсонців ця подія — передусім можливість на кілька годин вийти із щоденних реалій. Глядачка Олена Сердюк, яка ходить до театру постійно, каже, що прийшла сама, без компанії, бо не могла пропустити захід. «Це моє місце сили, тому що наш херсонський театр — він найкращий. Вони настільки щирі, наші актори. Немає театру, подібного до нашого», — говорить вона.

Віктор Братан зізнається, що від початку повномасштабного вторгнення це його перший театральний фестиваль. За його словами, хочеться бачити, як театр тримає прапор стійкості, адже «Мельпомена» була, є і буде за будь-яких умов. «Я просто не мав права не прийти», — додає чоловік.

Віра Білоус прийшла на «Кавунник» разом із сином, який грає в інклюзивному театрі. Для неї сам факт проведення фестивалю — сигнал, що Херсон продовжує жити, в тому числі культурним життям. Жінка пригадує, що раніше вони з сином брали участь у неформальній програмі «Мельпомени» й навіть ходили у фестивальній ході в костюмах. Цього року зібратися на репетиції через безпекову ситуацію не вдалося.

У ролі богині Мельпомени цьогоріч уперше виступила акторка театру Куліша Ольга Крилова, яка працює в команді фестивалю з 2016 року. Вона зустрічала гостей і вручала статуетки після вистави. «Я бажаю, щоб у наступному році у нас було дуже потужне відкриття, і щоб ми змогли зустрічати гостей з багатьох країн і театрів», — каже акторка.

Режисерка «Фестивального Кавунника» Ірина Корольова в оргкомітеті від самого заснування фестивалю — 1999 року. За 28 років вона ставила гала-концерти, капусники, вечори знайомств, карнавальні ходи. Цього разу, за її словами, команда свідомо відійшла від традиційного театрального капусника, щоб зробити кавунник брендом Херсона й наситити його інтерактивами та конкурсами. «Хотілося, щоб херсонці разом із «Мельпоменою», із нашим фестивалем хоча б трохи посміхнулися. Вийшли із свого звичайного життя до життя, яке створює театр, до посмішок, до гарного настрою, до гарних емоцій», — пояснює режисерка.

Попри обстріли й безпекові обмеження, театральне життя Херсона не зупиняється, а колеги з інших міст долучаються до нього на відстані. І в цьому, мабуть, найточніше прочитається сенс нинішнього гасла: театр справді там, де є ті, хто готовий грати, і ті, хто готовий приходити.