Дніпро очима дітей: як юні художники бачать 500-річне місто

Що таке рідний дім, коли тобі вісім чи дев'ять? Це знайомі вулиці, парки, набережна і мрія про те, яким усе це стане завтра. Саме таку розмову про майбутнє Дніпра вели діти на творчому пленері, організованому на базі відділу Міського палацу дітей та молоді. Юні художники працювали просто неба, переносячи на полотна улюблені куточки міста — від архітектурних обрисів до затишних локацій біля води, додаючи до них те, чого їм бракує сьогодні.

У дитячих фантазіях Дніпро майбутнього постає зовсім різним: для когось це чиста річка, де плаває риба, і більше зелені навколо, для інших — сучасні простори, а подекуди навіть космічні атракціони. Та попри різноманітність образів, їх об'єднує спільне бажання бачити місто мирним і живим.

Заступниця директора департаменту молодіжної політики, української національної та громадянської ідентичності Дніпровської міськради Тетяна Журова наголосила: символічно, що саме через мистецтво палац вітає місто з ювілеєм. «Це покоління вже долучається до життя Дніпра та творить його майбутнє. Особливо важливо, що молодь має можливість проявляти себе у рік, коли Дніпро святкує 500-річчя та отримав статус Молодіжної столиці України», — зазначила вона.

Окремим акордом заходу стала презентація серії картин «33 Дніпро» художниці та викладачки палацу Анастасії Міхно. Над цим проєктом вона працює вже багато років, об'єднавши роботи у сім циклів. Це не просто впізнавані пейзажі: у кожному полотні авторка шукає власний сенс, розповідаючи історії про людей, енергетику, транспорт і ті організації, завдяки яким місто дихає й розвивається.

«Як художниця я завжди хотіла розповісти власну історію про наше місто, але не у форматі простої добірки листівок із локаціями», — пояснює Міхно. Навіть знайомі кожному місця вона вміє перетворити на метафору. Так, сюжет із Фестивального причалу, де стоїть інсталяція «Я люблю Дніпро», народився з зимової картинки: сніг і доріжка людських слідів поруч. «Це викликало у мене асоціацію з тим, що кожна людина у своєму житті прагне залишити свій слід», — розповіла художниця.

Серія виконана в техніці олійного живопису. Особливе місце в ній посідає картина «Внутрішнє світло»: її фінальний етап створення відбудеться вже під час відкриття виставки, коли до роботи долучаться запрошені гості. За задумом авторки, це ті, хто творить хороші часи навіть у складний період. Побачити серію можна буде 11 вересня о 15:00 у Дніпровському академічному театрі опери та балету.

Директорка Міського палацу дітей та молоді Альона Шульга підкреслила головну мету пленеру: дати дітям змогу висловити своє бачення майбутнього через творчість, мріяти й відчувати себе частиною розвитку міста. Бо саме ці діти завтра формуватимуть його обличчя.

А поки що їхні бажання прості й щирі. 9-річна Уляна хоче намалювати чисту річку з рибками та зелену зону поруч. 8-річна Софія, яка відвідує гурток образотворчого мистецтва разом із Уляною вже близько двох років, мріє про красиву природу й сучасне місто. Головне ж побажання обох дівчат Дніпру на День міста — щоб не було війни і все було добре. І, мабуть, це найважливіший штрих у портреті майбутнього, який вони створюють уже сьогодні.