Олекса ВОЙТЮК
Європа змінюється. Зокрема, змінюється ставлення європейців до мусульман, яких у їхніх країнах стає дедалі більше. З'явився страх перед ісламізацією. Він викликаний, з одного боку, асоціацією з тим, що діється в Іраку, Афганістані чи Палестині. А з іншого - скандалами щодо прав мусульман носити свій традиційний одяг, чи через публікацію карикатур на Пророка. Загострення протиріч у суспільствах європейських країн веде до протистоянь і сутичок. Негативне ставлення до „чужинців" підсилила й економічна криза.
А ще ж кілька років тому серед корінних мешканців європейських країн переважало цілком толерантне ставлення до мусульман, які мешкають поруч. Тепер же явна радикалізація молодих мусульман свідчить про невдачу з реалізацією концепції європейського ісламу, в якій ішлося про поєднання релігійних основ ісламу з європейськими ліберальними і культурними цінностями. Звичайно, гострота цих проблем різна у різних європейських країнах. Придивімося ж пильніше до ситуації у них.
ШВЕЙЦАРІЯ
Як відомо, минулого року тут пройшов референдум, за результатами якого в країні заборонено будувати мінарети[1]. Настрій швейцарців тонко відчув президент Альпійської конфедерації Ганс-Рудольф Мерц, заявивши напередодні опитування: „Мусульмани мають безперешкодно практикувати свою релігію і мати доступ до мечетей у Швейцарії, але заклик муедзина ніколи тут не звучатиме". Показово, що проти мінаретів висловилися всі німецькомовні кантони, тим часом франкомовні - не заперечували проти їх будівництва.
(Детально про ситуацію у Швейцарії читайте в статті Георга Карапетяна „Мінарети в Швейцарії - небезпечна загроза чи уособлення важких комплексів?")
Тим часом, арабські країни, як і весь мусульманський світ, негативно відреагували на результати референдуму в Швейцарії.
„Заборона на будівництво мінаретів - серйозна помилка, яку колись доведеться усвідомити народу Швейцарії", - заявив глава МЗС Єгипту Ахмед Алі Абуль Гейт. За його словами, після такого волевиявлення Європа втратила право „читати лекції" про права людини.
„Якщо немусульманам дозволено будувати церкви, а монахиням дозволено ходити у своїх одежах, то й мусульманам має бути дозволено створювати місця для молитви, а жінкам покривати голову", - заявив імам шейх Мухаммед Салех Шідід.
Щире нерозуміння заборони виразив і генеральний секретар найбільшого в світі ісламського університету „Аль-Азхара" шейх Мухаммед Абдель Азіз: „Європейські країни вважають себе зразком демократії і свободи, але чим їм заважають мінарети - давній символ ісламу, звичайний монумент, з якого закликають до молитви? Вони, дивись, скоро заборонять і церковні дзвони".
НІМЕЧЧИНА
75 відсотків усіх мусульман, які мешкають у ФРН, не ототожнюють себе із цією країною. Під час соціологічного дослідження "У Європі як удома - мусульмани в Європі" було опитано 2200 людей, серед яких були як мусульмани, так і представники інших конфесій, які проживають у таких великих містах, як Лондон, Париж, Стокгольм, Амстердам, Берлін і Гамбург.
У такий спосіб з'ясувалося, що Німеччина показала одні із найгірших результатів. У всіх інших європейських країнах мусульмани почувають себе "вдома" більше, ніж у ФРН. Наприклад, у британській столиці англійцями вважають себе 70 відсотків мусульман, які там проживають, а в Лестері - 82 відсотки.
На думку експертів, причина, через яку три чверті мусульман, що живуть у Німеччині, не зараховують себе до місцевих жителів, почасти полягає в тому, що лише 11 відсотків з них вважають, що навколишні сприймають їх як німців. Кожен другий з опитаних у Німеччині мусульман вважає себе жертвою дискримінації через свою релігію або походження.
При цьому, як показало дослідження, 80 відсотків німецьких мусульман почувають себе "глибоко вкоріненими" у місцях, де вони проживають, хоча й не ідентифікують себе з Німеччиною.
Відомо, що на сьогодні в Німеччині проживають 3,5 мільйона мусульман. Протягом тривалого періоду економічного зростання брак робочої сили у цій країні поповнювався за рахунок іммігрантів з Туреччини та інших мусульманських країн. Однак, рівень інтеграції мусульман у німецьке суспільство значно нижчий, ніж у Франції чи в Британії. Тепер в умовах економічної кризи присутність у країні мільйонів іммігрантів загрожує крахом діючої системи соціального забезпечення.
На думку оглядача New York Times Magazine Крістофера Колдуела, державі загального добробуту європейського зразка загрожує розпад. У своєму дослідженні „Роздуми про революцію в Європі: імміграція, іслам і Захід" він наводить такі дані: в німецьких містах гастарбайтери, зокрема турки, становлять до 40 відсотків безробітних. Число іммігрантів з трьох мільйонів у 1971 році зросло до 7,5 мільйона у 2000-му, при тому, що число працюючих так і залишилося на рівні двох мільйонів.
Таким чином, зрозумілі причини зростання напруження у відносинах між мусульманською спільнотою і корінними мешканцями Німеччини.
ФРАНЦІЯ
Французькі медіа опублікували результати опитувань, які свідчать, що 46 відсотків громадян Франції позитивно ставляться до заборони на будівництво мінаретів. Причому більшість з тих, хто підтримує заборону, голосували на виборах президента за Ніколя Саркозі.
Як зазначає соціолог Жером Фуке, раніше напруженість по відношенню до ісламу не була такою серйозною. Перші вияви такої ксенофобії були помічені в кінці 1980-х років, коли більше 30 відсотків французів висловилися проти того, аби поруч з їхнім домом була мечеть. Та потім такі настрої пішли на спад. Що ж змінилося тепер?
Значну роль тут зіграла дискусія з приводу права носити в Парижі мусульманськими жінками паранджі і щодо національної самобутності французів.
І ось, за десять днів після скандального референдуму у Швейцарії впливова газета Le Mond публікує статтю Ніколя Саркозі, в якій він закликає не судити строго швейцарців, а задуматися над мотивами їхнього рішення. Підносячи гостинність європейців, він шукає пояснення ухилу вправо електорату європейських країн, що продемонстрували вибори до Європарламенту, в небажанні бачити викривленим їх спосіб життя. Розглядаючи процеси глобалізації, президент Франції зазначає, що відкритість нації новим течіям є благом, але лише тоді, коли це йде на користь усьому суспільству, а не веде до створення замкнутих груп людей.
„Звертаюся до моїх співгромадян, які сповідують іслам, аби сказати, що зроблю усе, щоб вони почували себе рівноправними громадянами, користувалися однаковими правами в питанні відправи релігійного культу, - пише Ніколя Саркозі. - Однак хочу також сказати, що будь-який виклик, кинутий спадщині християнської цивілізації у Франції і республіканським цінностям, що становлять невід'ємну частину нашої національної ідентичності, прирече на провал такий необхідний процес становлення ісламу у Франції".
Стаття Ніколя Саркозі викликала бурхливу реакцію. Справді, далеко не всі іммігранти у Франції сповідують іслам, а французькі мусульмани третього чи четвертого покоління - давно не іммігранти. До того ж, багато вихідців з країн Магрибу взагалі є невіруючими. Тож не варто ділити громадян за релігійною ознакою у світській країні, зазначає редактор журналу Express Крістоф Барб'є.
АВСТРІЯ
Після Швейцарії ставлення своїх громадян до мінаретів спробували з'ясувати і в Австрії. Бліцопитування на замовлення телеканалу ATV показало, що 47 відсотків опитаних підтримують ідею заборони будівництва мінаретів у їхній країні.
Чи з'являться в Австрії нові мінарети - сказати складно. Федеральних законів, які б забороняли їх будівництво, не існує. А ось окремі землі знаходять способи ускладнити життя будівничим мінаретів. Наприклад, в Карінтії з ініціативи правлячої там правоконсервативної коаліції в місцевий закон про збереження зовнішнього вигляду населених пунктів внесли доповнення, що забороняє будувати куполи й мінарети, які випадають із загального архітектурного ансамблю.
Австрійські праві закликають запровадити загальну заборону на будівництво мінаретів. У той же час, австрійська влада розуміє, що результати швейцарського референдуму показали ставлення населення не до мінаретів, а до інтеграційної політики уряду і до ісламу в цілому. У Відні побоюються, що дехто може це використати для розпалювання міжетнічної та міжконфесійної ворожнечі.
Президент Австрії Гайнц Фішер закликав громадян до терпимості, нагадавши, що свобода віросповідання й рівноправність усіх офіційно визнаних релігійних общин гарантовані Конституцією. Невід'ємною частиною цієї свободи, за його словами, є також спорудження культових об'єктів. При цьому президент підкреслив, що зовнішній вид культових споруд не повинен суперечити обов'язковим для всіх єдиним нормам і вимогам.
У зв'язку з цим, вагому заяву зробив католицький єпископ з Грацу Егон Капелларі. „В інтересах збереження суспільного миру і спокою мусульманським общинам слід більш чутливо поставитись до страхів і побоювань, які побутують в європейських країнах, з приводу деяких проявів ісламу, - сказав він. - Їм слід також відмовитися від спроб утворення ізольованих общин".
НІДЕРЛАНДИ
У Нідерландах мінаретів - сотні, й ніхто не збирався забороняти їх будівництва. Та після референдуму в Швейцарії консервативна Державна реформаторська партія, представлена у парламенті всього двома депутатами, заявила, що будівництво мечетей і мінаретів посилило поляризацію голландського суспільства й закликала до проведення відповідного референдуму. Її відразу ж підтримала ультраправа Партія свободи, відома своїми антиісламськими заявами.
Та уряд Нідерландів не бажає слідувати прикладу швейцарців. Міністр закордонних справ Максим Верхаген заявив, що заборона на будівництво мінаретів суперечить свободі релігії й тому порушує міжнародні угоди про права людини.
Нещодавно Партія свободи, яка виступає проти імміграції з мусульманських країн, продемонструвала високі результати на нещодавніх виборах до місцевих органів влади. Так, партія Герта Вілдерса перемогла на виборах до міської ради в Алмері та зайняла друге місце в Гаазі. За даними опитувань, ця партія має також добрі шанси на перемогу на майбутніх виборах до парламенту Нідерландів, запланованих на червень.
Лідер Партії свободи Герт Вілдерс відомий тим, що порівняв іслам із фашизмом, а Коран - із книжкою Гітлера «Майн кампф». Він продовжує вимагати проведення референдуму на зразок швейцарського в Нідерландах: „Те, що можливе у Швейцарії, має бути можливим і тут".
ДАНІЯ
На даний час тут мешкає близько 200 тисяч мусульман, що становить 3,5 відсотка населення. Вони моляться у близько 130 приміщеннях, які облаштовані у квартирах, гаражах і підвалах.
Рішення швейцарців заборонити будівництво мінаретів викликало схвалення в крайній правій Датській народній партії. Її лідер Піа К'єсгор привітала Альпійську республіку й закликала до проведення аналогічного референдуму в Данії.
„Ми проти будівництва мечетей в Данії й думаємо, що більшість виборців підтримає нас", - каже Піа К'єсгор. Однак, цю ідею відкидають датські ліберали, соціал-демократи і представники Соціалістичної народної партії.
У вересні цього року столична мерія, в раді якої більшість належить лівій опозиції, схвалила проект будівництва першої у Данії мечеті в Копенгагені з двома мінаретами. Датська народна партія розгорнула масштабну кампанію в пресі, закликаючи датчан до протестів проти „цитаделі ісламу" й вимагаючи проведення референдуму з цього питання.
„Нам не потрібен референдум, - говорить представник ліберальної партії Петер Крістенсен. - Що будувати - церкви, супермаркети, чи щось інше - мають вирішувати місцеві та регіональні ради. Це питання не для парламенту".
Раніше з ініціативи Датської народної партії був прийнятий закон про збільшення в 10 разів - до 100 тис. крон (13 443 євро) - допомоги тим іммігрантам, які готові назавжди покинути Данію. За словами пані К'єсгор, це дозволить державі зекономити значні суми коштів, які нині витрачаються на облаштування іммігрантів. Крім того, виділяється 20 мільйонів крон для „мотивації" іммігрантів до повернення на батьківщину. Опозиція ж заявляє, що Данія явним чином позбавляється від іммігрантів.
За офіційними даними, з 1997 року, коли в Данії був введений режим репатріації, країну покинули 2524 іммігранти, переважно з країн колишньої Югославії, Іраку, Ірану, Лівану, Сомалі й Туреччини. Загалом же іммігранти становлять 7,3 відсотка датського населення.
ВЕЛИКА БРИТАНІЯ
Ультраправа організація „Англійська ліга оборони" за останні місяці провела кілька антиісламських маніфестацій у різних містах Великої Британії. Ці заходи супроводжувалися сутичками з антифашистами, втручанням поліції та арештами.
Мусульмани також нерідко виходять на демонстрації з протестами проти порушення їхніх прав, незважаючи на те, що Британія чи не найбільш комфортна для мусульман країна в Європі. Тут не забороняють носити хіджаби у школах та університетах, існують сприятливі умови для ведення ісламського банкінгу (в якому не використовуються відсотки за кредити і депозити).
Чисельність мусульманської спільноти лише у Лондоні сягає мільйона осіб. У столиці більше ста мечетей, хоча більшість з них розташовані у приміщеннях колишніх кінотеатрів, підприємств чи складів. Тож тепер мусульмани все наполегливіше вимагають будівництва справжніх мечетей - з куполами й мінаретами. Недавно рада лондонського району Харроу дала дозвіл на будівництво найбільшої мечеті в місті з мінаретом, а також спортзалом, дитсадком і кафе.
Тим часом, якщо вірити опитуванню, проведеному газетою „London Daily News", більшість лондонців схвалюють результати швейцарського референдуму про заборону будівництва мінаретів, поділяючи тривогу швейцарців з приводу зростаючого впливу ісламу. Корінні лондонці незадоволені появою в місті мусульманських районів, де немусульмани почувають себе некомфортно, а часом просто відчувають там страх.
Шокували англійців і заклики місцевих імамів до королеви швидше прийняти іслам, інакше іншої можливості попасти до раю в неї не буде. Подібні заклики до мешканців Британії, поширені в інтернеті, викликають нерозуміння.
Що ж до будівництва мінаретів, то більшість лондонців побоюються того, що вони не впишуться в характер міста. Питання ж про те, як інтегрувати зростаючу мусульманську спільноту в британське суспільство, не втративши при цьому власної вікової ідентичності, залишається відкритим.
Отже, на відміну від США, де процес інтеграції іноземців проходить за принципом „плавильного котла", Європа заради збереження власної ідентичності не хотіла ставати таким „плавильним котлом" для мусульманських іммігрантів. З іншого боку, й самі мусульмани не мали бажання втрачати свою ідентичність. Цьому сприяла європейська толерантність, що протягом багатьох років заохочувала мусульман практикувати свою релігію.
Однак тепер в стосунках між європейськими суспільствами й мусульманськими меншинами виникають напруження й час від часу спалахують конфлікти. Жорстка позиція одної сторони провокує жорстку відповідь іншої, так, як це було в ході бунтів арабських околиць у французьких містах. Без сумніву, проблема інтеграції іммігрантів взагалі й мусульман зокрема в суспільства європейських країн ще довго залишатиметься однією з найактуальніших.
За матеріалами закордонної преси.
[1] Слово „мінарет" походить від арабського „манара", яке означає „маяк". Традиційна для ісламської архітектури споруда являє круглу, квадратну чи багатогранну вежу, з якої муедзин закликає віруючих до молитви. Ранні мінарети часто мали гвинтові сходи ззовні, а пізні - всередині вежі. Мінарети прикрашаються візерунчастою кладкою, різьбою, ажурними балконами. Їх будують поруч з мечеттю - буквально „місцем поклоніння" - або включають у її композицію. Малі мечеті зазвичай мають один мінарет чи можуть не мати його зовсім, середні - два, а великі - від чотирьох до дев'яти.
