Віктор КАСПРУК
Минув майже рік з того часу, як була задіяна нова стратегія Сполучених Штатів в Афганістані. І, хоча зрозуміло, що важка боротьба ще попереду, але тепер вже ясно, що найбільша проблема знаходиться не на полі бою, а в самому управлінні Афганістану.
На спільній прес-конференції в Білому домі президента Сполучених Штатів Барака Обами і президента Афганістану Хаміда Карзая, Барак Обама наголосив, що США залишатимуться в Афганістані в довгостроковому плані. Навіть тоді, коли дотримуватимуться того графіку, як він обіцяв, розпочати виведення військ у липні 2011 року.
Президент Обама зробив декілька натяків щодо корупції і незаконного обігу наркотиків, які, як говорять американські чиновники, викликали відродження руху «Талібан» в Афганістані. «Ми підтверджуємо нашу спільну мету підірвати, роззброїти і перемогти «Аль-Каїду» і її екстремістських союзників», зазначив Барак Обама.
При цьому президент Америки не повторив свого закиду з листопаду минулого року, щодо «дрейфу» зусиль Карзая в боротьбі з корупцією. Цього разу він перефразував його як «деякий дрейф у відносинах» між Сполученими Штатами і Афганістаном. Президент Обама також не озвучив попередження державного секретаря Гілларі Клінтон, висловленого нею у листопаді 2009 року, що цивільна допомога залежатиме зокрема від того, як президент Карзай зможе подолати такі явища, як кумівство. Барак Обама також не згадав висновків американського посла в Афганістані генерал-лейтенанта Карла Ейкенберрі, в котрих той неоднозначно заявив, що Хамід Карзай «не є адекватним стратегічним партнером».
Також американський президент не пригадав погрози Карзая перед президентськими виборами в Афганістані, коли той пригрозив приєднатися до руху «Талібан», якщо Захід спробує його зупинити. І що американські сили в Афганістані тепер можуть розглядатися, як окупанти. Стоячи поряд з Бараком Обамою, Карзай з посмішкою заявив, «що стосується сприйняття напруженості у відносинах між урядом США і афганським урядом, перш за все дозвольте мені сказати, багато з них були просто завищені».
Однак представники американської адміністрації також врахували той момент, що їх тиск на Карзая призів до його погрози приєднатися до «Талібану». Й тому вони вважали за необхідне змінити тактику. Хоча американці публічно приймали президента Афганістану Хаміда Карзая, президентська адміністрація також вирішила розвивати відносини з іншими членами афганського уряду. З цією метою іншим членам кабінету Карзая було запропоновано приєднатися до його візиту. Ця стратегія спрямована на те, щоб зробити, на думку високих посадовців з адміністрації Обами, політичну персону Карзая менш важливою.
Водночас, президент США Барак Обама підкреслив при цьому, що він підтримує зусилля Хаміда Карзая щодо порозуміння з деякою частиною «Талібану», додавши, що після того, «як вони відмовилися від своїх зв'язків з «Аль-Каїдою» і екстремізму, уряд міг би посприяти реінтеграції цих осіб в афганське суспільство». На думку президента США, «стимули для руху «Талібан», або принаймні частини «Талібану», скласти зброю і укласти мир з афганським урядом залежать від ефективності наших зусиль у подоланні їхнього військового опору».
Але поки що американська військова операція в районі Мар'я не просунулась до того етапу, щоб американські війська могли говорити про свої здобутки, не кажучи вже про передачу відвойованих у талібів територій афганській армії. І, як вважають американські експерти із зовнішньої політики, повільні темпи зусиль у Мар'я, роблять майбутні американські військові зусилля у Кандагарі, серці «Талібану», безсумнівно ще важчими.
Зустріч афганських старійшин на базі поблизу Мар'я в провінції Гільменд, стала частиною американського плану по зміцненню взаємної довіри. Варто пригадати, що ці території було очищено від талібів після американського наступу у лютому в районі Мар'я у провінції Гільменд, під час якої більшість талібських бунтівників або були вбиті, або змушені були відійти. З того часу і американці, і афганці боролися за створення органів місцевого самоврядування, які змогли б завоювати лояльність афганського народу, що має важливе значення для ізоляції «Талібану» і припинення його підтримки. Успіх наступу у найближчі тижні в Кандагарі цілком може залежати від того, чи зможуть афганці подолати свою недовіру до влади президента Хаміда Карзая.
Зустріч минулого тижня Барака Обами і Карзая є спробою лідерів двох країн відновити натягнуті відносини, котрі склалися в останні місяці, у вирішальний момент, як для країн НАТО, що беруть участь у бойових діях, так і самого Афганістану. Президент США Барак Обама планує розпочати вивід американських військ не більше ніж через рік, цей графік прозвучав досить переконливо у квітневій доповіді Пентагону Конгресу. Аналітики Пентагону з'ясували, що ситуація по всім напрямках в Афганістані, в кращому випадку, є трохи ліпшою, ніж була рік тому. При чому, прогрес просувається темпами, котрі задовольняють американські цілі.
Але повстанці, яких було вибито з одних населених пунктів передислокувалися на нові місця, особливо на півночі і північному заході Афганістану. На даний час серед повстанців знаходяться півдюжини груп, котрі мають свої різні повістки дня, що не лише призводить до того, що їх складніше перемогти, а й і вести з ними переговори, навіть якщо б американці і афганці змогли домовитися про стратегію щодо цього.
У 120 районах, котрі на думку Пентагону, мають вирішальне значення для майбутньої стабільності в Афганістані, лише чверть населення ставиться до уряду позитивно. І уряд контролює менш ніж півтора десятки цих районів. Незважаючи на прихильність афганських військ до нової стратегії президента США Барака Обами, в якій підкреслюється необхідність захисту цивільного населення Афганістану, небагато хто в цій країні впевнений у тому, що на місцях в такі короткі терміни можуть бути створені місцеві адміністрації.
Як вважають американські аналітики, було б дуже нереалістично думати, що за 18 місяців афганський уряд зможе взяти під свій контроль дуже велику частину країни, яка сьогодні є небезпечною. Терміни перебування іноземних військ на їхній території спонукають багатьох афганців відмовлятися підтримувати американців і афганський уряд, оскільки вони побоюються, що військові підрозділи коаліції НАТО дуже скоро покинуть країну і вони опиняться один на один із талібами. Серед афганців росте відчуття невпевненості, що американці і європейці зберуть валізи і залишать Афганістан у найближчі місяці.
В більшості місць афганська поліція нездатна забезпечити безпеку місцевого населення. Корупція - велика і мала - процвітає по всій країні. Афганці втомилися від талібів, але вони також не хочуть, щоб поліцейські трясли їх. Вони не хочуть, щоб корумповані місцеві боси впливали на їх життя та на засоби до існування. Можна сказати, що стратегія США в Афганістані спотикається на недовірі місцевих лідерів. І якщо не подолати цей дуже важливий чинник, то дуже важко буде взагалі говорити про можливість стабілізації ситуації в Афганістані у найближчий час.
