Українське Слово

29 вересня 2011 року виповнюється 70 років з початку розстрілів нацистами мирного населення у Бабиному Яру. Тисячі людей різних національностей, віросповідань і політичних поглядів знайшли тут свій останній спочинок - полонені червоноармійці та українські націоналісти, євреї та роми, православні священнослужителі й прості кияни.

Традиція вшанування пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру започаткована 29 вересня 1966 року - в 25-ті роковини розстрілів у Бабиному Яру відбувся стихійний багатотисячний скорботний мітинг української інтелігенції, де, зокрема, виступили Іван Дзюба та Віктор Некрасов, український та російський письменники-дисиденти.

Іван Дзюба про це згодом писав так: «Темні людиноненависницькі сили чомусь для своїх моторошних злочинів прагнуть обрати благословенні місця природи — певно, з інстинкту наруги над духом життя. Так, чудова окраїна Києва — Бабин Яр — стала місцем, куди більшовицька влада потай скидала жертв Голодомору 1933 року. А через вісім років фашистські загарбники обрали Бабин Яр місцем застрашливої демонстрації своїх методів «остаточного вирішення єврейського питання», тобто винищення євреїв як нації, а водночас — і розправи з усіма своїми політичними противниками та з непокірними людьми різних національностей, не в останню чергу — українцями, серед яких і наша видатна поетеса Олена Теліга».

З часу відновлення Української незалежної держави 29 вересня стало датою офіційного вшанування жертв Бабиного Яру. До вироблення заходів та їх проведення стали залучалися представники різних громадських і політичних організацій, зберігався паритет щодо пам’яті різних спільнот, представники яких поховані у братській могилі в Бабиному Яру.

На жаль, поточного року все інакше – у розробленому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 р. № 491 урядовому плані заходів до 70-х роковин трагедії Бабиного Яру не враховано позиції ряду громадських організацій.

Однобокість офіційного плану заходів породжує сумніви щодо щирості співчуття до жертв страшної катастрофи у Бабиному Яру. Урядовий Організаційний комітет з підготовки та проведення заходів до 70-х роковин трагедії Бабиного Яру застосував принцип сегрегації (штучного відокремлення однієї групи населення від цілого), поділивши мучеників нацизму за походженням на обраних, гідних поминання і доброї пам'яті, та другорядних.

Такі дії влади негативно сприймає широка громадськість. Зокрема, представники громадських організацій ромів у заяві, розповсюдженій у ЗМІ, прямо говорять про План заходів до 70-річчя трагедії Бабиного Яру, запропонований Організаційним комітетом, як такий, що робиться «на кістках предків народу рома, ігноруючи пам`ять жертв голокосту розстріляних ромів у Бабиному Яру. Роми України вважають, що План заходів дискримінаційний і знищує історію народу рома для майбутніх поколінь».

Все це, разом узяте, спонукає, на нашу думку, до серйозних висновків: оскільки Бабин Яр є братською могилою, то діяльність Національного історико-меморіального комплексу «Бабин Яр» має будуватися на засадах мультикультурності із врахуванням історичної пам’яті усіх груп населення, що постраждали під час гітлерівської окупації України.

По-друге, у майбутньому Національний історико-меморіальний комплекс «Бабин Яр» має стати національним центром скорботи та примирення,  де були б і сакральні символи різних релігій, і музей усіх невинно убієнних. Дорога до вшанування мучеників повинна бути відкрита для всіх.

Дотримуючись багатолітньої демократичної традиції, українська громадськість проведе 29 вересня 2011 року о 12 годині скорботне покладання квітів до пам’ятних знаків Меморіалу «Бабин Яр» і панахиду. Закликаємо всіх людей доброї волі, незалежно від їхнього походження та політичних поглядів, взяти з нами участь у вшануванні пам’яті невинно убієнних синів та дочок української землі.

Микола Яковина

Костянтин Ситник

Сергій Комісаренко

Роман Круцик

Михайло Конденко

Василь Вовкун

Стефан Романів

Ігор Юхновський

Іван Васюник

Володимир В’ятрович Володимир Василенко

Василь Марочко

Євген Гірник

Євген Лупаков

Олександр Бригинець

Лесь Танюк

Атена Пашко

Наталія Осьмак

Павло Мовчан

Петро Осадчук

Борис Тарасюк

Олександр Ткачук

Михайло Ратушний

Ольга Кобець

Лариса Ляхоцька

Степан Брацюнь

Олександр Скіпальський

Сергій Кот

Іван Гамкало

Микола Мельник

Роман Блонський

Степан Хмара

Ігор Лісодід

Василь Шендеровський

Микола Зозуля

Анатолій Матвієнко

Павло Жебрівський

Тарас Стецьків

Олександр Кучерук

Віктор Генералюк

Зіновій Шкутяк

Володимир В’язівський

Володимир Шовкошитний

Іван Крулько

Левко Лук’яненко

Микола Поровський

Андрій Мохник

Сергій Рудик

Степан Кириленко

Володимир Манько

Іван Патриляк

Володимир Сергійчук

Олесь Шевченко

Василь Овсієнко

Віктор Горбач

Тарас Рондзістий

Ярослав Файзулін

Олександр Ушинський

Олег Березюк

Михайло Горбовстий

Борис Запоточний

Микола Дуркевич

Ігор Мазур

Політичні партії:

Конгрес Українських Націоналістів

Народний Рух України

Українська Народна Партія

Українська республіканська партія «Собор»

Республіканська Християнська партія Всеукраїнське об’єднання «Свобода»

Українська Республіканська партія

УНА-УНСО

 

Громадські організації: