Римма Зюбіна про харасмент: «Жінка завжди в усьому винна»

Українська акторка Римма Зюбіна в інтерв'ю розмірковує про природу харасменту в театральному середовищі, коментуючи гучні справи викладачів, звинувачених у домаганнях. Вона наголошує: тема тривалий час була табу, а суспільство звикло звинувачувати жінку.

«У нашому суспільстві взагалі тема харасменту ніколи не піднімалася. У нас жінка завжди в усьому винна. Ти одягла коротку спідницю – винна. Ти намалювала червоною помадою губи – винна», – зауважує артистка.

Зюбіна згадує і власний досвід. Одного разу чоловік упав перед нею на коліна, обіймаючи ноги. «Я просто зніяковіла. Сказала: "Побійтеся Бога, я ж заміжня жінка". Таке зазвичай ніхто не планує і не репетирує. Коли якась ситуація трапляється неочікувано, ти ніяковієш», – ділиться вона.

Були й інші випадки – таксист віз не в той бік, п'яні попутники в купе поїзда. Тоді вона перекрутила каблучку, щоб показати, що заміжня, і не спала всю ніч. «Хіба я могла підготуватися до такого? Це речі, про які ти нікому не розкажеш, бо в нашому суспільстві так було прийнято», – зізнається акторка.

Особливо вразливими є студентки театральних вишів. Зюбіна пояснює: викладача тут називають не «вчитель», а «майстер», і він стає родиною для юної людини, яка приїхала з маленького міста. «Така дівчина довіряється майстру. І тут він каже: "Давайте зробимо вам таку фотокартку з оголеним плечиком. А давайте ще з грудьми – це ж мистецтво!" Коли ти не очікуєш, коли тобі соромно – ти не можеш одразу оцінити, що відбувається», – розповідає вона.

Водночас Зюбіна застерігає від спрощеного підходу до таких справ, коли правоту визначають голосуванням більшості. Вона нагадує, що в Молодому театрі 96 людей сказали, що «все ок», і лише 46 не погодилися. «Не кожна більшість є правою. Хорошою людиною був Сократ – і що, де була більшість? А спалення рудих у Середньовіччі? Якби тоді вирішувала більшість, ми б із вами тут уже не сиділи. Але світ змінюється, і зараз ми принаймні можемо говорити про харасмент публічно. І це проблема не лише театрального середовища», – підсумовує акторка.

Пригадує вона і свого майстра – професора Дмитра Чайковського, який запрошував студентів у гості, приїздив на її дебют в Ужгород. «У нас були розмови, чаї, торти – це було зовсім інше. Але, можливо, хтось запрошує у гості зовсім з іншою метою. І ти йдеш, не знаючи, чого очікувати», – резюмує Зюбіна.