Оскар Еустіс у Києві: американський театр і Поділ обмінюються сміливістю

Київ і Нью-Йорк — два міста, які зазвичай рідко перетинаються в театральних афішах. Але вже майже три роки муніципальний Театр на Подолі та культовий The Public Theater ведуть діалог, що виходить далеко за межі звичайних гастролей. Цього разу до столиці завітав сам Оскар Еустіс — режисер, драматург і багаторічний керівник американського театру, який очолює його понад два десятиліття.

Його приїзд у час повномасштабної війни — це більше, ніж професійний візит. «Сміливість України, її відмова здаватися — це те, що піднімає дух для всіх нас. І це надихає нас знаходити у собі трохи цієї сміливості», — каже Еустіс. Ці слова він вимовив у Києві, і в них — суть того, чому американський театр так уважно стежить за українською сценою.

Знайомство з акторами Театру на Подолі почалося з постановки «Тускульських бесід» Річарда Нельсона — американського драматурга, чия п’єса вперше прозвучала в Україні саме тут, і до того ж у його власній режисурі. Еустіс, який продюсував прем’єру цієї п’єси 18 років тому, зізнається: «Я знаю, що це чудова п’єса. Але те життя, яке вдихнули в неї актори цього театру, мене вразило».

Співпраця не обмежилася одним проєктом. У березні 2025 року на камерній сцені Театру на Подолі з’явилася вистава «Як стихне шуру-буря зла» — про Леся Курбаса та його легендарного «Макбета» 1920 року. Цю роботу вже побачили у Нью-Йорку: замість запланованих двох показів відбулося дев’ять, і це стало несподіванкою для самих організаторів. «Ми показували цю виставу українською мовою з англійськими субтитрами. Для нас стало приємною несподіванкою, наскільки легко американський глядач прийняв цю виставу», — розповідає Еустіс.

Директор-художній керівник Театру на Подолі Богдан Бенюк зізнається, що пропозиція поїхати до Нью-Йорка пів року тому здавалася «міражем». Але Еустіс переконав: «Український театр живе іншим життям, і саме це сьогодні цікаво світу». Ця фраза, схоже, стала творчим кредо співпраці.

Тепер — новий етап. У Нью-Йорку ведуться перемовини про показ третьої вистави, створеної Нельсоном у Києві. Йдеться про «Більше краси, ніж туги» — родинну історію Косачів, де на сцені оживають Олена Пчілка, Леся Українка та їхнє оточення. Прем’єра цієї постановки відбулася в березні цього року, і вона вже встигла привернути увагу.

Еустіс не приховує амбіцій: «Моя надія — що наступного разу ми повеземо більше вистав з Театру на Подолі до Нью-Йорка. І це стане ще одним кроком до співпраці, яка, я сподіваюся, переживе мене». У цих словах — не лише професійний інтерес, а й віра в те, що театр може бути мостом між культурами, навіть коли світ навколо тремтить від війни. І, здається, цей міст уже міцно стоїть.