Автентичні страви Поділля відтворили в Іллінцях: печеня, грабчак і хліб на заквасці

24 серпня в Іллінцях, що на Вінниччині, відбулася подія, присвячена популяризації нематеріальної культурної спадщини громади. До 35-ї річниці Незалежності України місцеві майстрині відтворили автентичні страви Поділля, серед яких — «Паланська печеня» з майже двохсотлітньою історією, «Грабчак» та хліб на бездріжджовій заквасці. Гості також могли долучитися до майстер-класів і побачити виставку воскових вінків та дідухів.

Начальниця місцевого управління культури, мисткиня Юлія Весна розповіла, що захід мав на меті показати елементи спадщини Іллінецької громади. «Всі вишивки, страви, пісні, танці — це те, що нас ідентифікує в світі як українців, як націю», — зазначила вона.

Однією з родзинок свята стала «Паланська печеня», яку готують у селі Красненьке. Учасниця заходу Ніна Метельська поділилася деталями: страву роблять зі свинячого фартуха, натирають приправами та випікають у печі кілька годин. Печеня має овальну форму, а всередині — пісний корж. За її словами, рецепту близько 200 років, а назва походить від кутка села, де колись стояли козаки. «Паланка» — це був один куток такий в селі, там стояли козаки давно, саме звідти пішла ця страва. Страва ця святкова, готували на великі свята. Тут всередині корж, він мав бути пісний: сіль, цукор, без дріжджів, щоб був сухий, щоб не було гливке. Ця печеня запікалася в банячкові, люди їли, вся родина», — розповіла Ніна Метельська.

У громаді також випікають домашній хліб за рецептом XIX століття. Оксана Карпина з села Бабин пояснила особливості приготування: «Специфіка випікання тут в самій печі і в заквасках. Вони бездріжджові, виготовлені з води і борошна. Такі закваски можна використовувати багато разів. Ця хлібина виготовлена в печі під довгим впливом температури, цегляна піч».

Ще одна старовинна страва — «Грабчак», яку понад 100 років готують у селі Пархомівка. Це м’ясо з овочами, що тушкується в печі майже три години. Учасниця заходу Наталя Стойко розповіла: «Грабчак — це мʼясо кидається, квасоля, огірок, картопля. Він вариться, мліє довго, перчик, капуста, все це, що ми кидаємо у борщ, але він називається „Грабчак“».

Окрім частувань, відвідувачі могли взяти участь у майстер-класах, зокрема зі створення дідуха з жита та пшениці. Ці снопи, за словами Юлії Весни, зберігатимуть до зимових свят. Катерина Демура, яка вже три роки відроджує традицію виготовлення воскових вінків, представила прикрасу, відтворену за зразком весільного вінка своєї бабусі. «Цей віночок був вставлений в ікону, і така гілочка в іконі Ісуса Хреста. Дуже мені запамʼятався колір цих квітів, вони фарбувалися бурячком. Такий спогад в мене зберігся в памʼяті. Я вирішила відтворити», — поділилася вона.

Свято тривало чотири години. Відвідувачка Тетяна прийшла з онуками Матвієм та Іллею і зауважила: «Музику послухати, і поспілкуватися, і смачненьке зʼїсти. Все гарно». Такі заходи не лише дозволяють скуштувати давні страви, а й нагадують, що традиції живуть, доки їх передають із рук у руки.