Графіка «Ой, неборе…» вперше на Закарпатті: виставка в Ужгородському скансені

Після музейних показів у столиці та Львові графічна серія «Ой, неборе…» нарешті повертається на батьківщину автора — Закарпаття. Проєкт створювався у 2020–2021 роках, і це не просто збірка зображень. Це роздуми про маленьку людину у великому світі, де пейзаж чи портрет у звичному розумінні поступаються стану — тиші, відстані, присутності.

Виставка — про дорогу, пам’ять і тиху любов. Про передчуття й очікування, про те, що залишається після людини і що вона несе із собою. Унікальність серії полягає в її мові. Назви робіт написані живою народною говіркою Закарпаття, яка не пояснює зображення, а стає окремим шаром оповіді, продовжуючи й збагачуючи візуальний ряд.

Навесні 2026 року серію вперше представили у Національному музеї літератури України в Києві, згодом — у львівському Домі Франка. Показ в Ужгороді продовжує цей музейний маршрут і водночас символічно повертає проєкт до краю, з мови й пам’яті якого він народився.

Автор — Василь Шандро, радіоведучий родом із села Лисичово на Закарпатті. Понад п’ятнадцять років він працює в культурі та медіа: був автором і ведучим програм на Радіо «Культура» та Громадському радіо, працював у київських театрах «Дзеркало» та «Колесо», озвучував художню й нон-фікшн літературу. Його перу належить графічний проєкт «Мальовані оповіді» (2018). У 2023 році на Громадському радіо він реалізував документально-мистецький проєкт «Сагайдачний: 4 століття військової слави» разом із Тарасом Компаніченком. Також упорядкував книжку Дмитра Чайковського «Шляхи розвитку режисури як професії» («Дух і Літера», 2013). З 2022 року — військовослужбовець.

Його роботи порушують теми пам’яті, дороги та ідентичності, а жива народна мова й досвід Закарпаття як культурного й емоційного простору займають центральне місце у творчості. Виставка в Ужгородському скансені стане не просто черговим показом, а поверненням додому.